Ухвала суду № 32944426, 30.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. справа № 808/1517/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Мотор Січ» у лютому 2013 року звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000810025, 0000820025, 0000840025 від 16.10.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.08.2012 по 02.10.2012 СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку № 1 до акту перевірки, у період з 01.09.2009 по 31.07.2012, за результатами якої складено Акт № 420/25-0/14307794 від 11.10.2012.

Згідно з висновками, викладеними в Акті, угоди, укладені ПАТ «Мотор Січ» з ТОВ «Укрпостач», ТОВ «Диомед», ТОВ «Радіоком», ТОВ «ТД Інвестресурс», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «ХАЇ-Інжиринг», ТОВ «Росзапчастина», ТОВ «Хімтрейд», ТОВ «Юг-комплект», ТОВ «Соліт-буд», ТОВ «Харпромпостач», ПП «Лідер-Промпостач», ТОВ «Дизель груп», ПП «Союз автоматика електрокомплект», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «Сорекс-2006», ТОВ «Бренд строй», ТОВ «Візіт торг», ТОВ «НВП Постача», ТОВ «Запоріжспецкомплект», ТОВ «Агромаш», ТОВ «фірма Агромаш», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Укртехснаб», ПП «Ансі Україна», ТОВ «Анєла», ТОВ «АТД-сервіс», ПАТ «Енергооблік», СПД-ФО ОСОБА_2, ТОВ «СІФ-ЗСФ», ТОВ «Юженергомаш», ТОВ «ТД Укрюжмаш», ТОВ «Бінол СТ», ТОВ «Дисконтоптторг», ТОВ «Юкун», ТОВ «Річ Буд» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством порушено п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, абз. «а», «б» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, абз. «а», «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та як наслідок занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 19361412,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 15607163,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 5453509,00 грн.

Враховуючи висновки Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000810025 від 16.10.2012, яким ПАТ «Мотор Січ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15607163,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7106157,00 грн., № 0000820025 від 16.10.2012, яким ПАТ «Мотор Січ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5453509,00 грн., № 0000840025 від 16.10.2012, яким ПАТ «Мотор Січ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 19361412,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2291415,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку наведено в статті 139 ПК України. До них, зокрема, відносять витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, в акті перевірки зафіксовано, що між ПАТ «Мотор Січ» та відповідними контрагентами було укладено договори поставки, підряду, купівлі-продажу, створення та передачі науково-технічної продукції, надання послуг.

На виконання умов договорів були виписані податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, складені акти приймання-передачі товару, акти приймання-виконання будівельних робіт, акти приймання-виконання підрядних робіт. Продавцями були виписані рахунки-фактури та рахунки на оплату товару, згідно з якими покупцем проведено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи є належними і достатніми для підтвердження господарських операцій, здійснених між ПАТ «Мотор Січ» та його контрагентами, а податкове повідомлення-рішення № 0000840025 від 16.10.2012 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно доводів податкового органу щодо завищення ПАТ «Мотор Січ» сум бюджетного відшкодування у розмірі 15607163,00 грн. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 5453509,00 грн. суд зазначає, що відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та (або) поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом правочини, укладені позивачем з відповідними контрагентами, відповідають вимогам чинного законодавства, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Виконання договорів підтверджується обов'язковою та достатньою первинною документацією, зокрема податковими накладними та відповідними платіжними документами.

Таким чином факт здійснення ПАТ «Мотор Січ» господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та відповідно отримання бюджетного відшкодування.

При цьому суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між ПАТ «Мотор Січ» та його контрагентами у зв'язку з тим, що підприємством не підтверджено факту поставки товарів товарно-транспортними накладними або подорожніми листами, адже в матеріалах справи містяться товарні накладні, вантажні накладні, товарно-транспорті накладні. Відсутність документів на перевезення по окремим господарським операціям за наявності іншої первинної документації, яка підтверджує факт виконання умов відповідного договору та подальшого використання товару в господарській діяльності позивача, не може бути підставою для визнання безтоварності таких господарських операцій.

Окрім того колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача та третіми особами по ланцюгу постачання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №№ 0000810025, 0000820025 від 16.10.2012.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в адміністративній справі № 808/1517/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 02 серпня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова