Рішення № 32930586, 05.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/51/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 Справа № 908/1898/13

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", м. Миколаїв,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" "Елінар", м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Елінар", с.Атепцево Наро-Фоминського району Московської області, Російська Федерація,

про стягнення 132777,22 грн. збитків, завданих внаслідок поставки товару неналежної якості,

за участю представників сторін:

від позивача: Лушко Т.А. (довіреність № 7 від 20.06.2013р., юрисконсульт);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" "Елінар" 132777,22 грн. збитків, завданих внаслідок поставки товару неналежної якості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладений договір поставки № 160901 від 16.09.2011р., за умовами якого відповідач поставив позивачу товар - слюдопласт колекторний Елмікапласт 1440 Т 1,1 в кількості 1132,8 кг на суму 81335,04 грн. та Елмікапласт 1440 Т 1,15 в кількості 944,1 кг на суму 81343,66 грн. Із загальної кількості Елмікапласту 1440 Т 1,15 (944,1 кг) позивач виготовив та поставив Державному підприємству завод "Електроважмаш" (далі - ДП завод "Електроважмаш") пластини колекторні в кількості 20956 одиниць, під час використання яких завод виявив брак у вигляді розпушування та виповзання частинок слюди, про що склав відповідний акт. Вказує, що ДП завод "Електроважмаш" звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ "Сонар" про стягнення штрафу в розмірі 22129,54 грн. за поставку неякісної продукції у зв'язку з виявленням прихованих недоліків. На виконання судових рішень ТОВ "Сонар" сплатило штраф на користь заводу. Позивач вважає, що він зазнав матеріальні збитки на суму 132777,22 грн., які складаються з вартості пластин з Елмікапласту 1440 Т 1,15 в кількості 20956 одиниць на суму 110647,68 грн. та штрафу, який позивач сплатив за поставку неякісної продукції, на суму 22129,54 грн. Просить стягнути матеріальні збитки в розмірі 132777,22 грн. з відповідача, оскільки матеріал, з якого позивач виготовив та поставив кінцевому споживачу - ДП завод "Електроважмаш" неякісну продукцію - пластини колекторні, був отриманий від відповідача.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 610, 611, 623, 678, 679, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 228 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2013 р. прийнято справу до розгляду, присвоєно справі номер провадження 2/51/13 та призначено розгляд справи на 25.06.2013р.

В судовому засіданні 25.06.2013р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2013р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2013р. проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу не визнає та просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судові рішення господарських судів, на які посилається позивач та за якими з нього був стягнутий штраф за поставку неякісної продукції, не мають встановленої ст.35 ГПК України сили доказів. Крім того, відповідач не був залучений до участі у справі при прийнятті господарськими судами рішень, на які посилається позивач. Вважає, що для всебічного та повного розгляду спору в даній справі необхідно залучити до участі у справі виробника продукції - ВАТ "Холдингова компанія "Елінар" (далі - ВАТ "ХК "Елінар"). Також вказує, що позивач в порушення положень ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України своєчасно не повідомляв ні відповідачу, ні виробнику продукції - ВАТ "ХК "Елінар" про свої претензії щодо якості продукції.

Ухвалою від 25.06.2013 р. за клопотанням представника позивача розгляд справи продовжено та відкладено на 05.08.2013 р. Також за клопотанням представника відповідача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Елінар", яке є виробником продукції, що поставлялась позивачу.

17.07.2013 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких він зауважив, що відповідно до умов договору № 154-Д від 15.06.2011 р., укладеного між ТОВ «Холдингова компанія «Елінар» (товариство) та відповідачем (дистрибутор), дистрибутор несе відповідальність за невідповідність умов збереження продукції технічним умовам та ГОСТу. Відповідальність за заводський брак в продукції товариства, виявлений у кінцевого споживача, покладається на товариства і відшкодовується у відповідності з договором поставки між товариством та дистрибутором. На складі відповідача продукція не перевірялась, тому що відповідач є транзитером і не використовує отриману продукцію в процесі подальшого виробництва. Відповідач не проводить відкриття тари та отриманої від виробника продукції на її якість. Це можна встановити тільки в процесі виробництва. Позивачем приймально-здавальні випробування не були проведені, поставлена відповідачем продукція не була перевірена перед її застосуванням для виготовлення виробів на виробництві ТОВ «Сонар». Вказує, що акт № 208-20-41 від 30.03.3012 р. про приймання продукції від виробника ТОВ «Сонар» складений з порушенням вимог інструкції П-7, до участі у складанні акта не були залучені ані постачальник ТОВ «ТД «Елінар», а ні виробник слюдопласту ТОВ «Холдингова компанія «Елінар», в акті не зазначено причин недоліків продукції, що перевірялась. Крім того, відповідач зауважив, що державному підприємству «Електроважмаш» позивачем були надані технічні паспорти не на продукцію ТОВ «ХК «Елінар», а на власну продукцію, однак на бланку з емблемою «Елінар», що свідчить про недостовірність цих паспортів. Додатково зазначає, що протокол технічної наради з питань якості матеріалу від 03-05 квітня 2012 року, на який посилається позивач, складений про умови зберігання продукції партій №№ 1 та 2. Наразі спір іде про продукцію партій № № 3 та 4. Тому цей протокол до розгляду даної справи відношення не має.

В судовому засіданні 05.08.2013р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічним засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2013р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання 05.08.2013р. не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на 09.08.2013 р. у зв'язку із зайнятістю представника в судовому засіданні по іншій справі.

Суд залишив клопотання відповідача без задоволення, оскільки відповідач був завчасно належними чином повідомлений про час судового засідання та мав можливість подати докази в обґрунтування своїх будь-яких додаткових заперечень.

Також від відповідача надійшло клопотання про виправлення описки в назві третьої особи - просить замість Відкритого акціонерного товариства вказати Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Елінар».

25.07.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення про те, що в період з січня 2011 року по березень 2012 року слюдопласт колекторний Елмікапласт в адресу позивача поставлявся лише Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Елінар» та відповідачем. Аналог слюдопласту Елмікапласт 1440-Т - КІФЕ поставлявся підприємствами Китаю та КІФЕ-А - Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Елінар». Також зауважив, що у листі позивача в адресу ДП завод «Електроважмаш» від 18.04.2013 р. № 54 висловлювалися лише сумніви позивача щодо ідентичності частини пластин, що мали дещо інший колір, іншим, які знаходились в упаковках, цілісність яких не була порушена, але зміст цього листа не є доказом виготовлення пластин з іншого матеріалу, що під час судового засідання намагався довести представник відповідача. Вказує, що перевірка якості за такими показниками, як усадка і масова частка сполученої речовини не проводилась через відсутність необхідного обладнання. Але Елмікапласт за цими показниками відповідав вимогам ТУ, що підтвердили ДП завод «Електроважмаш» протоколами досліджень № 911 та № 912, а також ЗАТ «ЗЕІМ «Елінар» паспортами якості від 24.05.2012 р. Таким чином, під час приймання від відповідача Елмікапалсту в ньому не було виявлено недоліків, які могли бути виявлені при звичайному способі перевірки даного виду продукції. Але вони були виявлені кінцевим споживачем - ДП завод «Електроважмаш» під час використання, а тому відповідно до п. 9 Інструкції П-7 ці недоліки є прихованими.

Третя особа надала відзив на позов, в якому не погодилася з позовними вимогами, просить відмовити позивачу в позові у повному обсязі, оскільки вважає, що позивач не надав належних доказів того, що спірні пластини виготовлені саме з продукції компанії «Елінар». Зразки для випробувань були надані ДП завод «Електротяжмаш». Згідно результатів лабораторних випробувань зміст зв'язуючої речовини, зовнішній вигляд, а також структура склотканини, яка використана у зразках, не відповідають характеристикам Елмікапасту, що випускається компанією «Елінар». Експертиза пластин в незалежній лабораторії позивачем не проводилась. Крім того, з рішення Одеського апеляційного суду від 06.12.2012 р., на яке ТОВ «Сонар» посилається як на доказ своїх вимог, слідує, що ТОВ «Сонар» ще 12 березня 2012 року (тобто до поставки товару відповідачем) поставило ДП завод «Електроважмаш» пластини, які також були визнані заводом такими, що не відповідають технічним умовам. Дане судове рішення, на думку третьої особи, підтверджує доводи відповідача про виготовлення колекторних пластин з матеріалу іншого виробника.

Третя особа заявила клопотання про розгляд справи без присутності в судовому засіданні її представника.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

16.09.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" "Елінар" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (покупець, позивач) укладено договір поставки № 160901, за яким постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої вказані в рахунку на оплату, який є невід'ємною частиною даного договору. Дата виробництва продукції, що поставляється за даним договором, в межах гарантійного строку продукції.

Згідно з п. 3.1 договору орієнтовна сума даного договору визначається шляхом підсумування всіх специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до умов п. 4.4 договору відвантаження продукції здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту оплати покупцем рахунку. Кількість продукції, що підлягає поставці, вказується в письмовій заявці покупця, що направляється постачальнику. Заявка направляється за 10 календарних днів до початку місяця поставки.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок проводиться на умовах 100% передоплати.

У п. 11.2 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками обох сторін та діє до 31.12.2011 р. або його розірвання у встановленому порядку.

Додатковими угодами від 03.01.2012 р. та від 28.12.2012 р. сторони продовжили дію договору до 31.12.2013 р.

Отже, умови договору є чинними на час розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № 166 від 21.03.2012р. відповідач поставив позивачу слюдопласт колекторний Елмікапласт 1440 Т 1,1 в кількості 1132,8 кг та слюдопласт колекторний Елмікапласт 1440 Т 1,15 в кількості 944,1 кг на загальну суму 178945,70 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 155 від 22.03.2012 р.

Отриманий товар був в повному обсязі оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.3012 р. № 440.

Як вказує позивач, отримана продукція була необхідна позивачу для використання у виробництві колекторних пластин та подальшої поставки їх Державному підприємству завод «Електроважмаш» на виконання зобов'язань за договором поставки продукції від 23.08.2011 р. № 238/07-258-Т, укладеного між позивачем та Держаним підприємством завод «Електроважмаш».

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» поставило Державному підприємству завод «Електроважмаш» за видатковими накладними від 27.03.2012 р. № 3-Б-0001905 та № РН-0002243 пластини колекторні-1,15 (ЄД-153) із Елмікапласту 1440 1,15 в кількості 20956 шт. на загальну суму 110647,68 грн.

Державне підприємство завод «Електроважмаш» листом від 29.03.2012 р. № 208-22-107 повідомило позивача про те, що пластини, які надійшли за накладною РН-0002243 в кількості 20956 шт. партії 3, 4 забраковані, оскільки в процесі виробництва при запіканні комплекту пластин в кільці спостерігається розпушування пластин та виповзання часток слюди.

30.03.2012 р. комісією Державного підприємства завод «Електроважмаш» за участю представника позивача складено акт № 208-20-41, яким встановлено, що пластини ПК (ЄД-153) 1,15 Елмікапласт 1440 Т партії 3 та 4 в кількості 20956 шт. не підлягають використанню у Державному підприємстві завод «Електроважмаш» та підлягають поверненню постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонар».

Представник позивача підписав акт із викладенням особливої думки, в якій зазначено, що вказані пластини (20956 шт.) були виготовлені з матеріалу Елмікапласт 1440-Т 1,15 ТУ 3492-028-50157149-2009, партія № 3 від 14.03.2012 р. та партія № 4 від 14.03.2012 р., поставленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» 22.03.2012 р. постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елінар». Копії паспортів якості з печаткою постачальника додавались. Це слугувало підставою для виготовлення даних пластин. В процесі виробництва виявилося, що матеріал не відповідає заявленим вимогам. Заміна вказаної кількості пластин (20956 шт.) можлива лише за умови поставки в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» якісного матеріалу та прийняття рішення щодо бракованого матеріалу його постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елінар».

За пропозицією позивача протягом 03-05 квітня 2012 року представниками Державного підприємства завод «Електроважмаш» був проведений огляд складських приміщень, холодильної камери, виробничої ділянки, обладнання для виробництва продукції, що поставляється на Державне підприємство завод «Електроважмаш». При огляді Елмікапласту 1440-Т 1,1 мм виявлено, що партії № 1 та № 2 від 14.03.2012 р. в заводській упаковці. При огляді партії № 1 встановлено, що 3 ящика виготовлені в грудні 2011 року, інші ящики тієї ж партії мають дату виготовлення - березень 2012 року. Відібрані зразки для проведення випробувань на Державному підприємстві завод «Електроважмаш». В партії №2 візуально дефектів не виявлено, вирішено запустити її в роботу для виготовлення пластин. Складські приміщення відповідають умовам зберігання.

Результати огляду зафіксовані протоколом технічної наради з питань якості матеріалу Елмікапласт 1440-Т від 03-05 квітня 2012 року.

Для виявлення причин бракування прокладок колекторних з матеріалу Елмікапласт 1440Т, партії № 3 та № 4, позивач звернувся до Державного підприємства завод «Електроважмаш» з листом від 17.05.2012 р. № 117/Х з проханням провести випробування вказаного матеріалу на відповідність ТУ 3492-028-50157149-2009 у зв'язку з відсутністю на підприємстві позивача необхідного лабораторного обладнання.

За результатами проведених випробувань, які оформлені протоколом випробувань №911 від 21.05.2012 р., встановлено, що надані зразки відповідають ТУ 3492-028-50157149-2009.

В серпні 2012 року Державне підприємство завод «Електроважмаш» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» про стягнення штрафних санкцій в сумі 22129,54 грн. за поставку продукції неналежної якості та зобов'язання вивезти забракований товар.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.10.2012 р. у справі №5016/1584/2012(20/44) в позові було відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду справи, рішення господарського суду першої інстанції було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. Прийнято нове рішення про задоволення позову.

При задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що згідно з п. 2 ст. 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» пластин ПК-1,5 (ЕД-153) з елмікапалсту 1440-Т, які не відповідають якості, доведено матеріалами справи, і відповідач не довів відсутність своєї вини у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил користування чи зберігання товару, впливу дій третіх осіб чи випадку непереборної сили. Апеляційний суд не взяв до уваги протоколи випробувань № 911 та № 912 від 21.05.2012 р., оскільки в них не зафіксовано результатів випробувань на предмет розпушування та виповзання частин слюди.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. постанову апеляційного суду залишено без змін.

На виконання вищезазначених судових рішень позивач сплатив Державному підприємству завод «Електроважмаш» штраф у сумі 22129,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2449 від 22.03.2013 р.

На підставі акту від 30.03.2012 р. Державне підприємство завод «Електроважмаш» повернуло позивачу усі поставлені ним пластини колекторні в кількості 20956 шт. на суму 110647,68 грн., що підтверджується накладною на повернення № 485 від 11.04.2013 р.

На підставі вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» звернулося до постачальника Елмікапласту ТОВ «Троговий Дім «Елінар» з претензією від 25.04.2013 р. №38 про сплату збитків в сумі 132777,22 грн., які складаються з вартості пластин з Елмікапласту 1440 Т 1,15 в кількості 20956 од. на суму 110647,68 грн., які не були оплачені Державним підприємством заводом «Електроважмаш», та штрафу, який позивач сплатив за поставку неякісної продукції, на суму 22129,54 грн.

ТОВ «Троговий Дім «Елінар» у своєму листі від 29.04.2013 р. № 2904 претензію не визнав, посилаючись на те, що пластини були вироблені не з його матеріалу, а докази на підтвердження поставки неякісного матеріалу відсутні. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 132777,22 грн. збитків.

У ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки № 160901 від 16.09.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар(товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У п. 6.2 договору сторони погодили, що приймання продукції по фактичній якості здійснюється у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю» № П-7, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція № П-7).

Згідно з п. 14 Інструкції № П-7, приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

У пунктах 2.1, 2.2 договору погоджено, що якість продукції має відповідати ГОСТу, ДСТУ, ТУ. Підтвердженням якості продукції з боку постачальника є сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника.

Згідно з вимогами пункту 4.3 договору постачальник передає покупцю сертифікат (паспорт) якості не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки.

Як встановлено судом, разом із товаром відповідачем були передані позивачу паспорти на слюдопласт колекторний Елмікапалст 1440 Т 1,15, партії № 3 та № 4.

Технічними умовами на слюдопласт колекторний Елмікапалст ТУ 3492-028-50157149-2009, затвердженими ВАТ «Холдингова компанія «Елінар» та введеними в дію 10.09.2009 р., у розділі 4 встановлено правила приймання слюдопласту, згідно з якими для перевірки слюдопласту вимогам даних технічних умов встановлюють приймально-здавальні, періодичні та типові випробування. Слюдопласт приймають партіями. За партію приймають слюдопласт однієї марки та товщини, виготовлений із однієї партії зв'язуючої речовини та оформлений одним документом про якість. Приймально-здавальним випробуванням піддають кожну партію слюдопласту відповідно до таблиці 3. Випрбування проводять не менше ніж на двох листах, відібраних від партії. Документ про якість має містити результати випробувань.

Згідно з п. 5.6 технічних умов при перевірці розшарування слюдопласту зразки нарізають гостро заточеними гільйотинними ножицями або круглою пилкою для поперечного розпилювання по ГОСТ 980.

У паспортах на 3 та 4 партію слюдопласту колекторного Елмікапалст 1440 Т 1,15, які були передані позивачу, відображені результати випробувань, згідно яких показник розшарування відповідає нормі.

Згідно з п. 2.2.2 затвердженої позивачем технологічної інструкції від 17.10.2011р. з виготовлення прокладок колекторних електроізоляційних ТУ У 31.6-24790030-001:2007, в процесі штампування необхідно продивлятись пластини на предмет наявності розпушування та висипання слюди в матеріалі. У випадку виявлення розшарування та висипання часток слюди викликати технолога для проведення більш детальної перевірки.

Як пояснив представник позивача, при прийнятті слюдопласту від відповідача проводився лише його візуальний огляд. В процесі цього огляду та при подальшому штампуванні колекторних пластин позивачем не було виявлено розшарування слюдопласту.

Отже приймання позивачем від відповідача продукції за якістю проведено з порушенням технічних умов на слюдопласт колекторний Елмікапалст ТУ 3492-028-50157149-2009 без приймально-здавальних випробувань.

Позивач вказує, що він виготовив з Елмікапласту пластини шляхом штампування, не здійснюючи при цьому жодного термічного, хімічного або іншого впливу на матеріал. У зв'язку з цим позивач не мав можливості виявити в матеріалі приховані недоліки, але вони були виявлені кінцевим споживачем продукції - ДП завод «Електроважмаш».

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 9 Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки продукції має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її переробки, яка здійснюється послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, яке виявило недоліки.

Акт про приховані недоліки, що виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання, має бути складений протягом п'яти днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.

Якщо для участі у складенні акту викликається представник виробника (відправника), то до встановленого п'ятиденного строку додається час, необхідний для його приїзду.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробувань, використання та зберігання продукції.

Згідно з п. 33 Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається у порядку, передбаченому даною інструкцією, якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами та договором.

Пунктом 10 Інструкції № П-7 встановлено, що приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості та комплектності продукції закінчена у встановлені строки.

Згідно з п. 16 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів) договору даним, вказаним у маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що попереджують погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника) якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7 за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається, зокрема, товар, результатом застосування якого в цілях, встановлених цим договором, є брак кінцевого товару, заготівля, в результаті прихованого дефекту, який не можна визначити методами контролю, які вказані в ДСТУ, ТУ.

Відповідно до пунктів 7.3-7.5 договору у випадку прихованих недоліків у процесі використання у виробництві, замовник призупиняє використання у виробництві невідповідного товару та викликає представника учасника. Представник учасника зобов'язаний з'явитися не пізніше трьох робочих днів після направлення повідомлення та мати довіреність на право участі у складані акту та прийнятті рішення по забракованому товару.

Неотримання відповіді на повідомлення або, якщо представник постачальника не з'явився у вказаний строк, надають замовнику право здійснити приймання за участю представника громадськості. За результатами приймання оформлюється акт про неналежну якість товару, який є достатньою підставою для повернення бракованої продукції і відшкодування її вартості.

Як встановлено судом, відповідач не був повідомлений про складання акту від 30.03.2012 р. № 208-20-41, його представник для участі в комісійному огляді товару 30.03.2012 р. та в подальшому не викликався.

Жодного акту огляду товару, складеного за участю відповідача як постачальника матеріалу або представника ТОВ «Холдингова компанія «Елінар» як виробника матеріалу, позивачем не надано.

Протокол технічної наради з питань якості матеріалу Елмікапласт 1440-Т від 03-05 квітня 2012 року складений лише представниками позивача та ДП завод «Електроважмаш». Крім того, в даному протоколі зафіксовані результати огляду партій № 1 та № 2 Елмікапласту, питання про якість яких не є предметом розгляду в даній справі. Тому вказаний протокол не є доказом неякісності товару, поставленого в партіях № 3 та № 4.

Протоколом випробувань № 911 від 21.05.2012 р., які проводились на ДП заводі «Електроважмаш», підтверджено відповідність відібраних зразків партії № 4 Елмікапласту Технічним умовам 3492-028-50157149-2009.

Таким чином, єдиним документом, в якому містяться висновки про неякісність партій № 3 та № 4 Елмікапласту є акт від 30.03.2012 р. № 208-20-41. Однак даний акт складений з порушенням вимог Інструкції № П-7 та умов укладеного між сторонами справи договору поставки № 160901 від 16.09.2011р., без виклику представника відповідача, тому даний акт не може бути доказом неякісності партій № 3 та № 4 Елмікапалсту.

У незалежній організації експертиза якості поставленого товару не проводилась.

Протягом гарантійного терміну на товар позивач не звертався до відповідача з претензією щодо якості товару.

Відповідно до п. 6 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Таким чином, на постачальника покладається обов'язок усунути дефекти товару, якщо вони виявлені протягом гарантійного терміну.

У п. 8.5 договору поставки № 160901 від 16.09.2011р. визначено, що гарантійний строк експлуатації продукції відповідає строкам, вказаним у ГОСТах, ТУ на продукцію. Якщо протягом гарантійного строку продукція виявиться неналежної якості, постачальник за вибором покупця зобов'язується в погоджений строк за свій рахунок усунути недоліки або замінити неякісну продукцію.

Частиною 4 статі 269 Господарського кодексу України встановлено, що гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Технічними умовами на слюдопласт колекторний Елмікапалст ТУ 3492-028-50157149-2009, затвердженими ВАТ «Холдингова компанія «Елінар» та введеними в дію 10.09.2009 р., встановлено гарантійний строк зберігання слюдопласту в 12 місяців з дня виготовлення.

З копій паспортів якості на партії № 3 та № 4 Елмікапласту, які надані ТОВ «Холдингова компанія «Елінар», вбачається, що датою виготовлення Елмікапласту є 14.03.2012 р. Зазначена дата виготовлення також вказується представником ТОВ «Сонар» в особливій думці до акту від 30.03.2012 р. № 208-20-41 (т. 1 а.с. 39).

Таким чином, гарантійний термін зберігання вказаних партій Елмікапласту сплив 14.03.2013 р.

Пунктом Інструкції № П-7 передбачено, що претензія, яка витікає з поставки продукції, яка не відповідає за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням, стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, зразкам (еталонам), пред'являється отримувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» звернулося до постачальника елмікапласту ТОВ «Троговий Дім «Елінар» з претензією лише 25.04.2013 р., тобто після спливу гарантійного терміну на товар.

Посилання позивача на обставини, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. у справі №5016/1584/2012(20/44), не можуть бути прийняті судом, як доказ постачання відповідачем неякісної продукції, бо відповідно до ст. 35 ГПК України не мають заздалегідь встановленої доказової сили для розгляду даної справи, оскільки ні відповідач як постачальник продукції, ні ТОВ «Холдингова компанія «Елінар» як виробник продукції, не приймали участі при розгляді даної справи ні в якості відповідачів, ні в якості третьої особи.

Отже, факт неякісності партій № 3 та № 4 Елмікапласту позивачем не доведений.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В даному випадку позивач, зі свого боку, не довів факт невідповідності слюдопалсту, поставленого відповідачем в партіях 3 та 4, вимогам технічних умов, тобто сам факт неякісності цього товару. Протягом гарантійного терміну позивача до відповідача з претензіями не звертався. Тому на відповідача не може бути покладено обов'язок доведення обставин, визначених у ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України про те, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Наявність судового спору про стягнення з позивача штрафу за поставку неякісного товару не перешкоджало позивачу пред'явити відповідачу претензії щодо якості поставленого товару та вимагати його заміни протягом гарантійного строку.

Отже, позивачем не доведено причинного зв'язку з між діями відповідача та збитками, які пред'явлені позивачем до стягнення.

Також позивачем не доведений розмір збитків, який пред'явлений до відшкодування.

З розрахунку позивача вбачається, що окрім суми штрафу, до відшкодування ним пред'явлено загальну суму товару з ПДВ, який був повернутий позивачу Державним підприємством заводом «Електроважмаш» (110647,68 грн.). Однак цей товар знаходиться у позивача, матеріал не був повернутий відповідачу. Тобто позивач безпідставно включив до розміру збитків вартість матеріалу, а також суму ПДВ. Своїх витрат на виробництво продукції та розміру прибутку, які закладені до ціни колекторних пластин, позивач не підтвердив жодними доказами, а лише калькуляцією вартості виробництва.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи позивача про регресний характер його вимог до відповідача є хибними, бо правила ст. 228 ГК України, на які вказує ТОВ «Сонар» у позові, стосуються відшкодування суб'єктом господарювання збитків, спричинених його працівниками при виконанні ним службових обов'язків. Крім того, зі змісту даної норми ГК України слідує, що право на регрес виникає у випадку відшкодування суб'єктом господарювання за третю особу збитків, які нею спричинені. Докази наявності складу правопорушення у вигляді спричинення збитків відповідачем державному підприємству завод «Електроважмаш» відсутні. Ні законом, ні договором не передбачено обов'язку позивача нести відповідальність за відповідача. Ні яких договірних відносин, які б встановлювали обов'язок відповідача перед ДПЗ «Електроважмаш» відшкодувати збитки за поставлену ТОВ «Сонар» продукцію не має. Відсутні і договірні відносини між сторонами у даній справі щодо відшкодування третім особам збитків, що можуть бути спричинені відповідачем в наслідок постачання неякісної продукції.

Суд також зазначає, що згідно положень ст. 511 ЦК України зобов'язання позивача перед ДПЗ «Електроважмаш» не створює обов'язку для третьї особи (відповідача у справі), кір випадків встановлених договором. Договором обов'язку позивача відповідати за відповідача не встановлено.

В даному випадку між сторонами склались правовідносини з постачання продукції, які, з урахування приписів ч.2 ст.4 ГК України, регулюються відповідними нормами параграфу 1 Господарського кодексу України та нормами параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 269 Господарського суду України, позови, що ви, пливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

У зв'язку з недоведеністю факту завдання збитків та відмовою в позові по суті суд не розглядає заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Також відповідно до ст. 89 ГПК України суд вважає за необхідне виправити описку, допущену при зазначенні найменування третьої особи в пункті 7 описової частини та в пунктах 3, 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 25.06.2013 р. у справі № 908/1898/13, а саме: замість Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Елінар» слід читати Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Елінар».

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Виправити описку в пункті 7 описової частини та в пунктах 3, 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 25.06.2013 р. у справі № 908/1898/13, а саме: замість Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Елінар» слід читати Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Елінар».

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.08.2013 р.