Ухвала суду № 32922060, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6879/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Кайданович Ю. М., представника відповідача Колодяжної Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного підприємства "Абіллана" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Абіллана" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Абіллана» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0005791520, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 430,00 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 50% від донарахованого грошового зобов'язання в розмірі 80 715,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, зареєстрованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та встановлено, що ПП «Абіллана» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Трейдхаус» на загальну суму ПДВ 114 800,00 гривень та ТОВ «Горіхпром» на загальну суму ПДВ 46 630,00 гривень. Підприємством включено до складу податкового кредиту податкові накладні ТОВ «Трейдхаус» № 37 від 30.11.2012 р. та ТОВ «Горіхпром» від 30.11.2012 р.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Трейдхаус» та ТОВ «Горіхпром» не зареєструвало податкові накладні.

ПП «Абіллана» подано до декларації з ПДВ за листопад 2012 р. Додаток 8 (заяву про відмову постачальника надати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних), без копій документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг та скарги на контрагентів.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 15.01.2013 № 156/15/31609051 та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0005791520, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 161 430,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 80 715,00 гривень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит сформований позивачем на підставі наступних первинних документів: акта надання послуг № 64 від 30.11.2012 р. між ТОВ «Горіхпром» та позивачем про відшкодування витрат на електроенергію; видаткової накладної від 30.11.2012 р. № РН-4/92, виданої ТОВ «Трейдхаус»; податкової накладної від 30.11.2012 р. № 37, виданої ТОВ «Трейдхаус»; податкової накладної від 30.11.2012 р. № 11, виданої ТОВ «Горіхпром».

В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що зазначені контрагенти відмовились вносити податкові накладні в Єдиний реєстр податкових накладних.

Натомість позивачем в порядку, визначеним чинним законодавством, подано до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)) 20.12.2012 р. Проте документів, що підтверджують факт сплати податку з придбання товарів/послуг або копій первинних документів разом із заявою (скаргою) не було подано.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач повинен був подати первинні документи до 20 числа, проте лист ПП «Абіллана» № 281 від 20.12.2012 р. з копіями податкових накладних надійшов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС 25.12.2012 р., про що свідчить відмітка податкового органу за № 18999/10.

Крім того, листом від 20.12.2012 р. позивачем копій первинних документів, які він повинен був надати відповідно до вимоги абз. 11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не надано.

Позивачем також надано опис вкладення у цінний лист від 14.12.2012 р., відповідно до якого первинні документи надіслано до податкового органу 14.12.2012 р. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий опис не є безпосереднім підтвердженням надіслання вказаних документів відповідачу, оскільки позивачем не надано чек про сплату послуг поштового зв'язку, а тому суд першої інстанції правомірно вважає, що позивачем не доведено надіслання відповідачеві первинних документів 14.12.2012 р.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності у відповідача права здійснювати камеральну перевірку даних, на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) у строки, визначені п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що позивачем порушено строк подачі заяви (скарги), визначений п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а відтак відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Абіллана" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Абіллана" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 06.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.