Постанова № 32912811, 05.08.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 919/481/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Латиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Рубльова Олена Володимирівна, довіреність № 9/372 від 22.03.13, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

відповідач, не з'явився, фізична особа ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя О.С. Грицай) від 04 липня 2013 року у справі № 919/481/13

за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)

до Фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 136000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до ОСОБА_3, як до правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 136000,00 грн, з яких: штраф у розмірі 68000,00 грн, пеня у розмірі 68000,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 56, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" обґрунтовані несплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/12-12-РШ від 17.04.2012 та нарахованої у зв'язку з цим пені.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 04 липня 2013 року у справі № 919/482/13 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що зазначена справа не підлягає розгляду у господарському суді, оскільки господарським судам підвідомчі справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства саме з суб'єктів господарювання, яким ОСОБА_3 не є, через припинення останньою господарської діяльності. При цьому місцевий господарський суд посилається на ч. 1 та 2 ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 12, ст.. 21 Господарського процесуального кодексу, ст.. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.. 58, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 50, 50-1 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Не погодившись з ухвалою господарського суду, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду від 04 липня 2013 року скасувати, справу передати на розгляд місцевого господарського суду, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника ФОП- ОСОБА_3, штрафу та пені за порушення конкурентного законодавства, а п. 3 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі зазначені спори, та крім того у законі відсутня пряма норма, яка передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, тому позивач вважає що вказаний спір підлягає вирішенню виключно господарськими судами.

Одночасно зі скаргою, позивачем заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги, яке в свою чергу задоволено ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року. апеляційна скарга Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя - Котлярова О.Л., суддів - Латиніна О.Л., Градової О.Г. та призначена до розгляду на 05 серпня 2013 року.

У призначене на 05 серпня 2013 року судове засідання, з'явився представник позивача, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, відповідач явку свого представника не забезпечив.

05 серпня 2013 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_3 про відвід судової колегії відповідно до статті 20 ГПК України у складі: Сікорської Н.І., Євдокимова И.В., Маслової З.Д.

Судова колегія у складі суддів: головуючий суддя - Котлярова О.Л., суддів - Латиніна О.Л., Градової О.Г. відмовляє у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Судова колегія зазначає, що відвід заявлено до колегії суддів, які не приймали участь у справі, а саме судової колегії: Сікорської Н.І., Євдокимова И.В., Маслової З.Д.

Частиною третєю статті 20 ГПК України встановлено, що відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.

З огляду на ту обставину, що відвід було заявлено до судової колегії, що не розглядає дану справу, а саме: Сікорської Н.І., Євдокимова И.В., Маслової З.Д. судова колегія відмовляє у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/12-12-РШ від 17 квітня 2012 (справа № 27/67-11) дії фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнанно порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів, та накладений штраф на них в розмірі 68 000 грн. на кожного. ( а.с. 7-9)

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2012 року по справі № 5020-634/2012 задоволено позовні вимоги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 квітня 2013 № 27/12-12-РШ від 17 квітня .2012.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2013 року, рішення господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2012 року по справі № 5020-634/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. ( а.с. 11-20)

19 квітня 2013 Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до ОСОБА_3, як до правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/12-12-РШ від 17.04.2012 та нарахованої за несвоєчасну сплату штрафу, суми пені у розмірі 68000,00 грн., загалом - 136000,00 грн.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з оскарженої ухвали місцевого господарського суду, останній, припиняючи провадження у справі, виходив виключно з тих підстав, що господарським судам підвідомчі тільки ті справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення сум штрафу та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, де відповідачами є суб'єкти господарювання. Оскільки ОСОБА_3 не є суб'єктом господарювання, то дана справа, за висновком суду, не підлягає розгляду господарськими судами.

Однак з вказаним твердженням суду першої інстанції, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Господарського ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер ( п. 2 постанови Пленуму № 10).

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України ( п. 3 Постанови Пленуму № 10).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньо-господарські відносини.

Згідно зі статті 25 ГК України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що завдяки їхнім же досягненням сприяє здобуттю ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару, і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й ГК України, і відтак - є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Відносини, що виникають з приводу конкуренції (тобто дій суб'єктів господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку) є господарськими відносинами, тому порушення таких відносин внаслідок недобросовісної конкуренції окремих суб'єктів господарювання у вигляді неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці є також правопорушеннями у сфері господарських відносин.

Отже, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України. Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням

конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У вказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що при вирішенні питання про підвідомчість спору господарським судам враховується, насамперед, характер правових відносин, щодо яких виникає спір, і лише факультативно зазначається про наявність відповідної правової норми ( ч. 1 ст. 60 Закону України " Про захист економічної конкуренції).

Як зазначається у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином справи, які віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктивного критеріїв.

Справи за позовом Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень про стягнення штрафу та пені за порушення конкурентного законодавства, за предметним критерієм відноситься до спорів, які пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, а тому належать розгляду господарськими судами.

Про Норма статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка передбачає звернення Антимонопольного комітету України та його територіальних органів відносить вказані спори виключно до господарського суду. При цьому відсутня пряма норма закону, яка б передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З боку суб'єктного складу спору, який підвідомчий господарським судам, з огляду на приписи п. 3 статті 12 ГПК України, статті 21 та ч. 2 статті 1 ГПК України, зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу та зазначити, що приймаючи рішення по суті у справі №5020-634/2012 про оскарження рішення територіального відділення Антимонопольного комітету за участю, зокрема, фізичної особи ОСОБА_9, яка була залучена до участі у справі в якості правонаступника ФОП ОСОБА_9, що залишено без змін Вищим господарським судом України, та яке має преюдиціальний характер для даної справи, господарський суд визначився з питанням про підвідомчість зазначеного спору господарським судам.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з оскарженням відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України " Про захист економічної конкуренції" рішень органів Антимонопольного комітету України та стягнення сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

Як убачається з позовної заяви Севастопольський міський територіальний відділ Антимонопольного комітету України звернувся з позовом про стягнення штрафу та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства до ОСОБА_3, як до правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, обґрунтовуючи звернення ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2012 року про залучення ОСОБА_3 до участі у справі № 5020-634/2012 в якості правонаступника на підставі ст. 25 ГПК України.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевому господарському суду належало розглянути вказану справу по суті, здійснивши правовий аналіз вищезазначених норм права та перевіривши обставини справи, дослідивши докази по справі, зробити висновок щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що вказаний спір підвідомчий господарським судам, а тому господарський суд першої інстанції дійшов невірного висновку про необхідність припинення провадження у справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ухвала господарського суду підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04 липня 2013 року у справі № 919/481/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04 липня 2013 року у справі № 919/481/13 скасувати.

3. Справу № 919/481/13 передати до господарського суду міста Севастополь для подальшого розгляду.

Головуючий суддя О.Л. Котлярова

Судді О.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)

2. Фізична особа ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)