Постанова № 32912770, 07.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 902/783/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Юрчук М.І. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мастюк Євгеній Петрович (дов. № 645/5к. 2012 від 26.12.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А0215 Міністерства оборони України на рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.13 р. у справі № 902/783/13 (суддя Колбасова Ф.Ф.)

за позовом Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"

до Військової частини А 0215 Міноборони України

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 72389,6 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державне виробничо - технічне підприємством "Граніт", 65078, м. Одеса, вул.. Терешкової, 27/2 звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 3-6) до Військової частини А 0215 Міністерства оборони України, 21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, в якій просить стягнути 72 389,60 грн. заборгованості за надані послуги на умовах договору про закупівлю послуг за державні кошти № 111/12 від 17.07.2012 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.13 р. (а.с. 96-100) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача утворилась заборгованість за отримані послуги перед позивачем в сумі 72 389,60 грн., що стверджується актом звірки взаєморозрахунків між військовою частиною А0215 та ДВТП "Граніт" за договором закупівлі від 17.07.2012 р. № 111/12 станом на 01 січня 2013 р. Суд прийшов до висновку, що оскільки грошові кошти з рахунку відповідача на рахунок позивача не перераховані, то зобов'язання щодо оплати грошових коштів за послуги не припинене і не проведене належним чином.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 105-111) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зокрема зазначає, що ним належним чином виконані умови оскаржуваного договору, при цьому наявність судового рішення про стягнення з відповідача коштів на користь позивача створює передумови повторної оплати цієї заборгованості, оскільки виконання рішення суду буде здійснюватися в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача та третьої особи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача та третьої особи не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2013 р. між військовою частиною А 0215 (замовник) та Державним виробничо - технічним підприємством "Граніт" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 111/12.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що позивач зобов'язується у 2012 році надати послуги, зазначені в Специфікації послуг, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Виконавець здійснює надання послуг за Договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг у відповідності до специфікації (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, підставою закупівлі є "Річний план закупівель на 2012 Міністерства оборони України, військової частини А 0215, код ЄДРПОУ 24981451", затверджений рішенням комітету з конкурсних торгів від 29.02.2012 р. № 36/12.

Сума Договору становить 98 929,30 гривень (з ПДВ) (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони домовились, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані Послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини А0215, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області: використання всіх форм (методів) розрахунків, визначених чинним законодавством України за взаємною (письмовою) згодою сторін.

Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України протягом 2012 бюджетного року, після надання Замовнику (командиру військової частини А 2504) виконавцем наступних документів: затверджений виконавцем та замовником акт приймання наданих послуг; рахунку - фактури; затверджений представником замовника (командиром військової частини А2504) акт прийому - передачі, у разі передачі типових елементів заміни Виконавцю (п. 4.2).

Відповідно до п. 5.6 Договору, зобов'язання виконавця щодо надання послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження Актів приймання наданих послуг за всіма виданими нарядами на ремонт та Актів прийому-передачі (у разі надання послуг на виробничих площах виконавця). Датою виконання зобов'язання замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами Договору.

17.07.2012 р. сторони підписали додаток № 1 до договору № 111/12 від 17.04.2012 р., який є специфікацією послуг (а.с. 29). З додатку № 1 вбачається, що вартість наданих послуг складає 98 929,30 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

20.07.2012 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 360/138/1133/пс про готовність до виконання умов договору за № 111/13 від 17.07.2012 р. та з проханням надати послуги з поточного ремонту 24 типових елементів заміни радіолокаційної станції 1Л13 згідно умов договору.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: акт приймання наданих послуг № 121 від 28.09.2012 р. на 72 389,60 грн. (а.с. 33); акт приймання наданих послуг № 161 від 12.10.2012 р. на 26 539,70 грн. (а.с. 34), апеляційний суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач надав послуги з ремонту на загальну суму 98 929,30 грн.

Враховуючи п. 4.2 Договору, колегія суду приходить до висновку, що відповідач розрахувався за надані позивачем послуги частково в сумі 26 539,70 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 72 389,60 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за договором № 111/12 станом на 01 січня 2013 р. (а.с. 35).

09.01.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 16/23к, в якій позивач просив в термін до 5 банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість в сумі 72 389,60 грн. (а.с. 36).

Листом № 350/1/350/пс від 25.02.2013р. відповідач повідомив про передачу всіх необхідних документів для проведення оплати боргу до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, але у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках оплатити надані за Договором послуги не має можливості.

Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що відповідач виставив до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області для оплати бюджетного фінансового зобов'язання перед позивачем за договором № 111/12 платіжні доручення № 793 від 04.10.2012 р. на суму 72 389,60 грн. та № 847 від 15.10.2012 р. на суму 26 539,70 грн. (а.с. 54), але Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області зазначені платежі проведені частково на суму 26 539,70 грн.

08.04.13 р. заборгованість відповідача повторно перерахована у Головному управлінні Державної казначейської служби у Вінницькій області, як бюджетна кредиторська заборгованість, і підлягає погашенню за рахунок бюджетних асигнувань 2013 року, відповідно до вимог ст.. 48 Бюджетного кодексу України.

Скаржник стверджує, що 08.04.13 р. до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області надано платіжне доручення № 122 на суму 72 389,60 грн. для оплати бюджетного фінансового зобов'язання за договором № 111/12, однак на момент винесення судового рішення зазначений платіж Головним управлінням казначейської служби у Вінницькій області не здійснено.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем в сумі 72 389,60 грн.., при цьому платіжні доручення № 122, № 793, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутні.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем, підстав припинення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо належного виконання відповідачем зобов'язань по оскаржуваному договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перерахування відповідачем на рахунок позивача заборгованості в сумі 72 389,60 грн., а тому суд приходить до висновку, що зобов'язання щодо оплати грошових коштів за послуги не припинене і не проведене належним чином.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.13 р. у справі № 902/783/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А0215 Міністерства оборони України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/783/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.