Рішення № 32901758, 01.08.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.08.2013 Єдиний унікальний номер 205/1788/13-ц

Провадження № 2/205/1582/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В. при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Житлово - будівельний кооператив № 264 м. Дніпропетровська, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Житлово - будівельний кооператив № 264 м. Дніпропетровська, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтував тим, що на підставі ордеру № 704 від 16.01.1980 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, на підставі списків Житлово-будівельного кооперативу № 264, затвердженого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 20 жовтня 1979 року ОСОБА_4, разом із сім'єю, було надано для проживання житлове приміщення, а саме: квартира АДРЕСА_1, в якій вона постійно проживала, сплачувала всі передбачені платежі за дану квартиру та підтримувала її в належному стані, однак оформити документи у встановленому порядку на вищевказану квартиру не встигла, бо померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, позивач зазначає, що після смерті матері він фактично прийняв вищевказану спадкову квартиру, та по теперішній час зареєстрований та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги. Згідно довідки виданої головою ЖБК № 264, вищевказана квартира заборгованості по пайовим внескам не має. Оскільки реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за життя його матері ОСОБА_4 не проводилась, таким чином позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, та запропоновано звернутися до суду.

У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач під час проведення попереднього судового засідання позов підтримав та просив його задовольнити по мотивам, що викладені у такому позові, в судових дебатах участі не приймав, до суду надійшла письмова заява від представника позивача, в якій позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Дніпропетровської міської ради під час проведення попереднього судового засідання позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з мотивів необґрунтованості позовних вимог, в розгляді справи по суті та судових дебатах участі не приймала, в судове засідання з цього приводу не з'явилася, про день та час розгляду справи сповіщалась належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу № 264 м. Дніпропетровська, у судове засідання не з'явився, надали суду письмову заяву в якій просять розглянути справу без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечують.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі ордеру № 704 від 16.01.1980 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, на підставі списків Житлово-будівельного кооперативу № 264, затвердженого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 20 жовтня 1979 року ОСОБА_4, разом із сім'єю, було надано для проживання житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 січня 2013 року НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис в Книзі реєстрації смерті № 677 (а.с.6).

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (січень 2013 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

З наведеного вбачається, що право власності, що набуте на відповідне нерухоме майно до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набувається в порядку, який існував на час його набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про власність" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З роз'яснень, що містяться у п.11 Постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" від 24.06.1983 року № 4 із змінами та доповненнями, постановами пленуму Верховного суду України від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15 вбачається, що у випадках смерті члена кооперативу після 01 липня 1990 року відкривається спадщина, якщо до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, а якщо на цей час спадкодавцем був повністю внесений пайовий внесок - спадщина відкривається відповідно на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, інші будівлі і насадження.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 за своє життя пайові внески за спірну квартиру у розмірі 6330 крб. 00 коп. сплатила в повному обсязі у квітні 1992 року (а.с. 8, 10).

Таким чином, з огляду на наведене, суд доходить висновку, що після смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння вказаним спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1 адже проживав за вказаною адресою разом із матір'ю до моменту її смерті, утримував таке майно у належному стані, що також визнається Житлово-будівельним кооперативом № 264 та підтверджується відповідною довідкою такого кооперативу (а.с. 50), від спадщини позивач не відмовлявся, навпаки звернувся до органів нотаріату із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 19,20). Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини або про відмову від спадщини до органів нотаріату, крім позивача, ніхто не звертався (а.с. 19).

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Оскільки після прийняття спадщини у вигляді пайових внесків та сплати пайового внеску у повному обсязі ОСОБА_4 не зареєструвала речове право на нерухомість в органах державної влади, як було встановлено діючим на той час законодавством, позивач, як її спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі та зареєструвати за собою відповідне речове право, що підтверджується відмовою органів нотаріату у вчиненні вказаної нотаріальної дії (а.с. 54, 55).

За вказаних обставин та вимог чинного законодавства України суд не вбачає перешкод для визнання за позивачем права власності на такий об'єкт нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 27,7 кв.м., в порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем першої черги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Також, враховуючи характер спірних правовідносин, та у зв'язку з тим, що позивач не ставить питання щодо відшкодування йому судових витрат по справі, суд вважає за можливе покласти судові витрати по справі на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 186, 375, 376, 1268 - 1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВирішиВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Житлово - будівельний кооператив № 264 м. Дніпропетровська, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом- задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Стягнути з позивача ОСОБА_1 суму недоплаченого судового збору в дохід держави в розмірі 1558 (одна тисяча пятсот пятдесят дві) гр. 32 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан