Постанова № 32901274, 01.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа№ 17/076-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: представник - Петренко В.С. - за довіреністю,

від відповідача: Ковальов С.С. - директор,

від третьої особи: представник - Демиденко О.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р.

у справі № 17/076-12 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", м. Бориспіль Київської обл.

про зобов'язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", м. Бориспіль Київської обл.

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України,

про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" про визнання договору оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012 р., зобов'язання Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України „Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за додатковою угодою № 58 від 28.12.1992р. до договору оренди від 15.04.1991р.

Колективне підприємство "Українське спеціалізоване управління зв'язку" звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та, з врахуванням уточненої зустрічної позовної заяви, остаточно просило зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, на виконання умов договору оренди від 15.04.1991р. (в редакції додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р.) щодо викупу орендованого майна, укласти з Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" договір купівлі-продажу орендованого КП „Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна, за ціною, визначеною проведеними по справі судовими експертизами та згідно проекту договору, запропонованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку".

Зустрічні позовні вимоги мотивовані безпідставним ухиленням Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області від виконанням умов договору оренди щодо продовження процедури викупу орендованого КП „Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна та укладення договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. у справі № 17/076-12 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Колективне підприємство "Українське спеціалізоване управління зв'язку" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зустрічний позов задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Фонд державного майна України, також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови Регіональному відділенню Фонду державного майна України в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України задовольнити, решту оскаржуваного рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 р. дані апеляційні скарги об'єднані в одне апеляційне провадження.

Представник позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Фонду державного майна України підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" заперечував.

Представник відповідача - Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", в судовому засіданні вимоги власної апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги Фонду державного майна України заперечував.

Представник третьої особи - Фонду державного майна України, в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.1991 р. між Господарською асоціацією „Електроспецбуд" Державного концерну „Нафтогазбуд" (Орендодавець) та Виробничо-будівельним кооперативом „Омега" (Орендар) укладено договір оренди, згідно якого орендодавець зобов'язався від імені держави здати, а орендар - прийняти в оренду основні засоби з правом їх викупу протягом 5 років за залишковою вартістю на 01.04.1991р. згідно акту передачі та відомості інвентаризації.

Орендодавець передає, а орендар приймає оборотні засоби з викупом в розстрочку протягом 5 років (п. 2.2. договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що строк дії договору оренди - по 01.04.1996р.

28.12.1992р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України, яке є правонаступником Державного концерну „Нафтогазбуд" (Орендодавець) та Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку", яке є правонаступником Виробничо-будівельного кооперативу „Омега" (Орендар) укладено додаткову угоду № 58, згідно якої орендодавець зобов'язався прийняти на себе зобов'язання по п.п. 2.1., 2.2. договору оренди від 15.04.1991р.

Відповідно до п. 7.1. додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р. додаткова угода укладена з 28.12.1992р. по 01.04.1996р. Умови додаткової угоди зберігають свою силу на весь строк дії, а також і у випадках коли після її укладення законодавством встановлено правила, що погіршують стан орендаря.

Розірвання угоди по ініціативі однієї із сторін може бути проведено за рішенням арбітражного суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань або за інших умов, передбачених законодавством України (п. 7.3. додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р.).

Згідно п. 7.5. додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р. по закінченню строку додаткової угоди до договору оренди орендар має переважне право на її поновлення. При відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну умов по закінченню строку на протязі місяця вона рахується продовженою на такий же строк і на тих же умовах, що були передбачені додатковою угодою. При продовженні додаткової угоди до договору на повний строк, її умови можуть бути змінені за погодженням сторін.

Відповідно до п. 7.8. додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р. додаткова угода вважається укладеною з моменту досягнення домовленості по всім умовам угоди і підписання її сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України, у справі № 2а-7649/12/2670, за позовом Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання протиправною відмови у продовженні процедури викупу майна, зобов'язання вчинити дії встановлено, що договір укладений між РВ Фонду держмайна України по Київській області та КП „Українське спеціалізоване управління зв'язку" на даний час є діючим та чинним, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України у продовженні процедури викупу майна, орендованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку", оформлену листом № 13-13-419 від 15.02.2012р., зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України „Про приватизацію державного майна" щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" № 9 від 14.02.2012р., зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19грн. на користь Колективного підприємства „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" (код ЄДРПОУ 13707735) на рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р. про роз'яснення судового рішення, яка набрала законної сили, роз'яснено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7649/12/2670 в частині зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України „Про приватизацію державного майна" щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" № 9 від 14.02.2012р. наступним чином: Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Київській області на виконання вимог Закону України „Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII необхідно здійснити відповідні заходи стосовно укладення договору купівлі-продажу майна, орендованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" з урахуванням сплачених 31.01.1992р. підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення.

Предметом первісного позову є вимоги про визнання договору оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012р., зобов'язання Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України „Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач за первісним позовом, у відповідності до п. 7.5. додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р., після закінчення чергового строку дії додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р., не звертався, протягом місячного строку, погодженого сторонами, до відповідача за первісним позовом із заявою про зміну або про припинення договору; станом на момент прийняття даного судового рішення договір оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області є діючим та чинним, що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012р. у справі № 2а-7649/12/2670.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для визнання договору оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012р.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що первісна позовна вимога про визнання договору оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012р. є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про зобов'язання Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України „Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Статтею 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1998р. у випадку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди необхідно створити спільну комісію сторін по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства та проведенні інвентаризації майна орендованого підприємства.

Враховуючи, що первісна позовна вимога про зобов'язання Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України „Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні є похідною від первісної позовної вимоги про визнання договору оренди від 15.04.1991р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992р., укладеної між Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012р. та відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні первісної позовної вимоги про зобов'язання Колективного підприємства „Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України „Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні.

Предметом зустрічної позовної вимоги, з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви, є вимоги про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, на виконання умов договору оренди від 15.04.1991р. (в редакції додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р.) щодо викупу орендованого майна, укласти з Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" договір купівлі-продажу орендованого КП „Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна, за ціною, визначеною проведеними по справі судовими експертизами та згідно проекту договору, запропонованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

Враховуючи встановлений судом обов'язок Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області на виконання вимог Закону України „Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII здійснити відповідні заходи стосовно укладення договору купівлі-продажу майна, орендованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" з урахуванням сплачених 31.01.1992р. підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012р. з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р. у справі № 2а-7649/12/2670), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зустрічної позовної вимоги про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, на виконання умов договору оренди від 15.04.1991р. (в редакції додаткової угоди № 58 від 28.12.1992р.) щодо викупу орендованого майна, укласти з Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку" договір купівлі-продажу орендованого КП „Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна, за ціною, визначеною проведеними по справі судовими експертизами та згідно проекту договору, запропонованого Колективним підприємством „Українське спеціалізоване управління зв'язку".

Водночас відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Однак, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту прав передбачений ст. 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У абзаці 5 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» із змінами і доповненнями, роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Таким чином, в зустрічних позовних вимогах про зобов'язання укласти договір згідно проекту, запропонованого КП «УСУЗ», слід відмовити з огляду на приписи ст. ст. 6, 627 ЦК України (свобода договору), а також те, що запропонована КП «УСУЗ» редакція договору не направлялась Фонду державного майна та ним не розглядалась, тобто зазначена вимога є передчасною.

Тобто, оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду щодо зустрічних позовних вимог й не були належним чином обґрунтовані, рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні як первісного так і зустрічного позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надано належну правову оцінку обставинам справи, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. у справі № 17/076-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 17/076-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.