Ухвала суду № 32898310, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р.Справа № 816/1227/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач, публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» (далі по тексту ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, нині - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту Кременчуцька ОДПІ) від 01.03.2013 року № 0000071555/40, яким йому на підставі акта перевірки від 07.02.2013 року № 1053/15.3-08/05762565, за встановлені порушення п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15.179,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3.794,75 грн., посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позовні вимоги підприємства задоволено.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, в акті перевірки не викладено належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог ПК України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 30.01.2013 року по 05.02.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Старт-Д» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року та ТОВ «Матадор» за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року, за наслідками якої складно акт перевірки від 07.02.2013 року №1053/15.3-08/05762565 (т. 1 а.с. 12-29, далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року в сумі 2.280,00 грн., за березень 2012 року в сумі 2.864,00 грн., за червень 2012 року в сумі 3.940,00 грн., за липень 2012 року в сумі 3.799,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 2.296,00 грн.;

- пункту 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року в сумі 2.280,00 грн., за березень 2012 року в сумі 2.864,00 грн., за червень 2012 року в сумі 3.940,00 грн., за липень 2012 року в сумі 3.799,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 2.296,00 грн.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує: даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якими виявлено розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» та ТОВ «Матадор»; актами перевірки контрагентів позивача, отриманими від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ: про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Матадор» з питань дотримання вимог податкового законодавства України № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року; про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Старт-Д» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за лютий 2012 року - довтень 2012 року за № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року, яким встановлені порушення ТОВ «Матадор» та «Старт-Д» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами, у тому числі і підприємством-позивачем.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцької ОДПІ 01.03.2013 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000071555/40, яким ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 15.179,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3.794,75 грн. (т. 1 а.с. 10).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.10.2011 року між ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (покупець) та ТОВ «Матадор» (постачальник) укладено договір №11/0984/70, за умовами якого постачальник зобов'язувався провести постачання продукції (товару) покупцеві відповідно до специфікації, яка являє собою невід'ємну частину даного договору. Постачання продукції відбувається на умовах самовивозу. Загальна сума договору складається із сум усіх специфікацій. Розрахунок відбувається по факту постачання, за ціною зазначеною у специфікації. Приймання (здача) продукції відбувається за кількістю, відповідно до товаро-транспортних документів. Строк дії договору - з моменту його укладення до 01.11.2012 року (т. 1 а.с. 39).

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента до матеріалів справи надано: копії податкових накладних № 32 від 14.02.2012 року, № 95 від 26.06.2012 року, № 4 від 03.07.2012 року, № 503 від 31.07.2012 року, № 60 від 20.08.2012 року, № 108 від 23.08.2012 року, № 178 від 29.08.2012 року (т. 1 а.с. 49, 59, 64-65, 73-75), які, як встановлено судом, включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, що відповідачем у справі не заперечується; копії специфікацій (т. 1 а.с. 40-45); видаткових накладних та рахунків-фактури (т. 1 а.с. 51-52, 61-62, 67-68, 70-71, 77-78, 80-81, 84-85); платіжних доручень (т. 1 а.с. 50, 66, 69, 76, 79, 82-83, т.1).

Судом встановлено, що оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Матадор», здійснювалося автотранспортом позивача, на підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення про відрядження водія, подорожного листа вантажного автомобіля, свідоцтв на право власності автомобільних транспортом, витягом з реєстру виданих довіреностей (т.1 а.с. 135-136, 239-246).

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 99-134).

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, норми витрат допоміжних матеріалів для виробництва сталевого лиття та розшифровками статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів (т. 1 а.с. 247-250, т. 2 а.с. 1-26).

Також, судом встановлено, що 29.02.2012 року між ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (покупець) та ТОВ «Старт-Д» (постачальник) укладено договір № 12/0334/70, за умовами якого постачальник зобов'язувався провести постачання продукції (товару) покупцеві відповідно до специфікації, яка являє собою невід'ємну частину даного договору. Загальна сума договору складається із сум усіх специфікацій. Розрахунок відбувається по факту постачання, за ціною зазначеною у специфікації. Приймання (здача) продукції відбувається за кількістю, відповідно до товарно-транспортних документів. Строк дії договору - з моменту його укладення до 01.03.2013 року (т.1 а.с. 46).

На підтвердження факту реальності здійснення фінансово-господарської операції з вищезазначеним контрагентом позивачем до матеріалів справи надано: копію податкової накладної № 6 від 05.03.2012 року (т. 1 а.с. 54) (дана податкова накладна позивачем включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою її отримання, що відповідачем у справі не заперечується); копію специфікації (т. 1 а.с. 47), видаткових накладних та рахунків-фактури (т. 1 а.с. 56-57), платіжного доручення (т. 1 а.с. 55).

Судом встановлено, що оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Старт-Д», здійснювалося автотранспортом позивача, на підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення про відрядження водія, подорожного листа вантажного автомобіля, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які знаходяться у власності позивача, витягом з реєстру виданих довіреностей (т. 1 а.с. 107-108, 239-246).

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 99-134).

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» також використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, норми витрат допоміжних матеріалів для виробництва сталевого лиття та розшифровками статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів (т. 1 а.с. 247-250, т.2 а.с. 1-26).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, факт виконання позивачем та його контрагентами - ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» зобов'язань за вказаними вище правочинами. Первинні і розрахункові документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Крім того, податковим органом не встановлено порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ПК України.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 55, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року по справі № 816/1227/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22 липня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова