Ухвала суду № 32897575, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/2265/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Острович С.Е.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р.

у справі №2а-23536/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р., позовні вимоги задоволено: податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. № 0001251640/0 скасовано, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, представниками податкового органу було здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за серпень-грудень 2009р., січень-березень 2010 р., та з комунального податку по розрахунку за червень 2010 р., про що складено акт від 22.09.2010 року № 1301/15/30792800, яким встановлено порушення вимог пп. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. № 0001251640/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 39224, 60 грн. за затримку на 205 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 78 449 грн.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем була надана довідка про сплату податку на додану вартість за періоди серпень-грудень 2009 р., січень-березень 2010 р. з посиланням на відповідні платіжні доручення, а також банківські виписки з рахунку позивача. Суди встановили, що за вказані періоди податок на додану вартість сплачений позивачем в межах граничних строків, визначених Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував факту сплати позивачем сум податку на додану вартість за періоди серпень-грудень 2009 р., січень-березень 2010 р. у межах граничних строків, але зазначив, що у зв'язку з наявністю податкового боргу за попередні періоди, платежі, які надходили до бюджету від позивача у поточні періоди, зараховувалися в погашення існуючого податкового боргу згідно календарної черговості його виникнення відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи із змісту пп.4.1.1. п.4.1 ст. 4, пп.5.3.1 п.5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Згідно із пп. 5.4.1. п.5.4 ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 цього ж Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим. Отже, безпідставними є висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань, а відтак застосування штрафних санкцій також є неправомірним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податку в платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р. у справі № 2а-23536/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.