Ухвала суду № 32897573, 07.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/79821/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Костенка М. І., Маринчак Н.Є.за участю секретаря судового засідання Паламарчук А. О.

та представників сторін:

від позивача - Нестрижений А.В.

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р.

у справі № 2а-0870/78/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Александр») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000970804 від 18.10.2011 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм процесуальним правом скористався та надав заперечення на касаційну скарг, які підтримав в судовому засіданні 07.08.2013 р.

Відповідач в судове засідання 07.08.2013 р. не з'явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ в період з 20.09.2011 р. по 03.10.2011 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Александр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами перевірки складено акт №64/08-04/13639821 від 04.10.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), у зв'язку з чим підприємством занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 085 732 грн., у тому числі за травень 2010 р. у сумі 213 423 грн. та за липень 2010 р. у сумі 872 309 грн.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000970804 від 18.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 085 732 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 271 433 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений. Аналогічні положення містить п. 201.10 ст.201 ПК.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності 18.05.2010 р. уклав з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (постачальник) договір постачання № 1805.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину та за наявності доказів: договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень тощо; та встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання зазначених правочинів, укладених платником податку з контрагентами, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 066474 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є оптова торгівля верстатами (51.81.0). Таким чином, угода, що була укладені позивачем з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначеного правочину як такого, що не направлений на настання реальних наслідків. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на статті 203, 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Тому доводи відповідача щодо нікчемності господарської угоди між ТОВ «Компанія «Александр» та ТОВ «Дніпро Капітал ВР» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від № 0000970804 від 18.10.2011 р., вимоги щодо його скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного від 30.03.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) М. І. Костенко Помічник судді (підпис) Н.Є.Маринчак З оригіналом згідно Т. В. Давидовська