Ухвала суду № 32897556, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/27498/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Острович С.Е.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 р.

у справі № 2а-23927/10/0570

за позовом Приватного підприємства «АГВА»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АГВА» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.07.2010 р. № 0003131502/0/8906/15-213/32388631/10, cтягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з ПП «Аффарі-Трейд» за січень 2010 року, про що складено акт від 29.06.2010 р. № 2175/15-211/35127405, яким встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1999 року за № 250/2054, у вигляді неправомірного віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.01.2010 рік по 31.01.2010 рік суми податку на додану вартість у розмірі 139 650,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними постачальника.

Вказані порушення встановлено при опрацюванні розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів по додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача, звірки з даними офіційного сайту ДПА України.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 р. № 0003131502/0/8906/15-213/32388631/10, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 209 475,00 грн., у тому числі за основним платежем - 139 560,00 грн., за штрафними санкціями - 69 825,00 грн.

Вказане рішення податкового органу обґрунтоване тим, що позивач в порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту січня 2010 року були віднесені суми податку на додану вартість по операціям купівлі-продажу товару за договором з ПП «Аффарі-Трейд», не підтверджені відповідними податковими накладними.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до абзацу першого пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у ході її розгляду, умовами договору від 09.01.2009 р. № А-09/01 ПП «Аффарі-Трейд» (постачальник) зобов'язалося передати товар у власність позивача (покупця), а покупець у свою чергу зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

На виконання умов вказаного договору 04.01.2010 р. між сторонами договору була підписана Специфікація № 1/2010, згідно якої поставлено товар двигун ВАО 2-280S2 РИ3В у кількості 5000 шт. за ціною 40 606,53 грн., на загальну суму 203 032,65 грн.; ел.двигун ДА3О 4М 630 кВт у кількості 4000 шт. за ціною 123 804,33 грн., на загальну суму 495 217,32 грн. Загальна сума поставки становила 837 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 139 650,00 грн.

Крім того, 04.01.2010 р. постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000006 на суму 837 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 139 650,00 грн.

Фактичне виконання умов договору у січні 2010 р. (поставка товару постачальником та отримання товару та його часткова оплата покупцем) підтверджується наступними документами: актом приймання-передачі від 04.01.2010 р., видатковою накладною від 04.01.2010 р. № РН-0000011, платіжним дорученням від 20.01.2010 р. № 16 на суму 4200,00 грн., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за січень 2010р., з якої вбачається оприбуткування зазначеного вище товару у бухгалтерському обліку позивача. Залишок несплаченої суми за товар позивач сплатив платіжним дорученням від 27.07.2010 р. № 108.

У подальшому придбаний товар позивач реалізував ПП «Швейна фабрика «СТМ» за договором № СТМ-04/01 від 04.01.2010 р., що також підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо фактичного виконання обома сторонами умов договору, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Слід зазначити, що за наслідками господарської операції ПП «Аффарі-Трейд» бкло виписано позивачу податкову накладну від 04.01.2010 р. № 31, у якій зазначено загальну суму поставки 837 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 139 650,00 грн. Зазначена податкова накладна була внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивачем та відповідає вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, оскільки містить відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а також дає змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала.

Таким чином, як вірно зазначено судами, суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, є підтвердженими.

Входячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 р. у справі № 2а-2392710/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.