Ухвала суду № 32897535, 23.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/9991/39585/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011р.

у справі №2а-10610/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 16.11.2010 №000520806/0 та №000530806/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010р.: №000520806/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 617086грн. та штрафних санкцій у розмірі 308543грн.; №000530806/0 - в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 526711,97грн. та штрафних санкцій у розмірі 263355,99грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.11.2010р. контролюючим органом було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Видавничий будинок Кераміст» з питань правових відносин з ТОВ «Ковенант», ТОВ «Дельта Гарант», ТОВ «Глобал Трейд», ТОВ «Сервісмегатранс» за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., про що складений акт перевірки №97/08-06/31122120.

Висновками зазначеного акта, зокрема, вказано на порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, перевіркою встановлено, що постачальник ТОВ «Глобал Трейд» відсутній за своїм місцезнаходженням, остання декларація подана контролюючому органу за лютий 2008р. Крім того, підприємство ліквідовано 03.07.2008р. у зв'язку з банкрутством. Також встановлено, що постачальник ТОВ «Сервісмегатранс» останню декларацію подав за травень 2008р. і знятий з обліку ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська 05.09.2008р. Крім того, постачальник ТОВ «Ковенант» також не знаходиться за своїм місцезнаходженням, останню декларацію подало за І-й кв. 2010р., чисельність працюючих - 1 особа, основні фонди відсутні. Щодо контрагента ТОВ «Дельта Гарант», то в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між ТОВ «Дельта-Гарант» та його постачальниками: ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «ТАЛІСМАН», ТОВ «РІМО-ПРОФ», ТОВ «Мельзернопродукт», ТОВ «Агрофермтехніка», ТОВ «Донснабкомплект» відповідно до п.п.1, ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Отже, операції між позивачем та ТОВ «Дельта Гарант» щодо придбання та реалізації не мали реальний товарний характер.

На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 000520806/0, № 000530806/0.

Судом встановлено, що у перевірений період позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, уклав договір поставки із ТОВ «Глобал Трейд Лтд» №170907 від 17.09.2007р. на постачання паперу газетного. Транспортування товару здійснювалось згідно замовлень покупця ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» за рахунок постачальників. Вартість транспортних послуг включена до ціни реалізації товарів. Відповідно до первинних документів ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» отримало від вищезгаданого підприємства папір в асортименті в жовтні-грудні 2007 року на загальну суму 1546012,87грн. без ПДВ.

Для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по зазначеним операціям відповідачем направлено запит до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, у відповідь на який отримано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Глобал Трейд Лтд» з питань підтвердження відомостей з ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст», про що складено акт від 09.06.2008р. за №4272/23/35339566 і встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою. Крім того, згідно інформації державного реєстратора до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо судового рішення про ліквідацію юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, рішення суду від 14.04.2008р. Б29/8-08. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі Б29/8-08 від 10.06.2008р. ліквідовано юридичну особу ТОВ «Глобал Трейд Лтд», провадження у справі припинено. 07.07.2008р. ТОВ «Глобал Трейд Лтд» знято з обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська.

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Глобал Трейд Лтд» відбулись у жовтні-грудні 2007р., а отже, ліквідація постачальника в наступному році не може бути підставою для висновку про нікчемність операцій, що відбулись у минулих періодах.

Також, під час перевірки позивача встановлено здійснення останнім господарських взаємовідносин із ТОВ «Сервісмегатранс» щодо отримання паперу крейдованого в січні-березні 2008р. на загальну суму 922331,60грн. без ПДВ.

На запити відповідача було отримано відповіді про ліквідацію ТОВ «Сервісмегатрейд» в якості юридичної особи відповідно до ухвали господарського суду про визначення підприємства банкрутом Б29/93-08 від 07.08.2008р., та зняття з обліку 05.09.2008р. В той же час встановлено, що остання декларація з податку на прибуток була надана ТОВ «Сервісмегатрейд» до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська за 1-й кв. 2008р., тобто за період здійснення операцій постачання позивачеві (січень-березень 2008р.).

Крім того, відповідачем під час перевірки позивача встановлено розбіжність по податковому кредиту ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Ковенант» за серпень 2010р. у сумі 33043,08грн. Так, згідно даних системи результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Ковенант» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Ці обставини стали підставою для висновку податкового органу про відсутність підстав для урахування позивачем у податковому кредиті сум ПДВ за податковими накладними ТОВ «Ковенант».

Між тим, посилання відповідача на програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», яка встановила розбіжності між даними декларацій позивача та ТОВ «Ковенант», не є належним доказом на підтвердження заперечень позивача з огляду на таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами встановлено, що на момент укладення угод між позивачем та ТОВ «Ковенант», ТОВ «Глобал Трейд», ТОВ «Сервісмегатранс», а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих ТМЦ, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність вищевказаних правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачеві зобов'язань по взаємовідносинам із його контрагентами.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.І. Костенко