Ухвала суду № 32897509, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/27615/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Острович С.Е.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р.

у справі № 2а/0570/888/11

за позовом Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 р. № 0005621520/0 в частині нарахування штрафу у сумі 69 698,10 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, представниками податкового органу було здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання платіжної дисципліни по орендній платі за землю за період з 31.01.2009 р. по 30.04.2009 р., про що складено акт від 30.11.2010 р. № 536/152-32954671, яким встановлено порушення вимог пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 р. № 0005621520/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 78 981,70 грн. за затримку на 568 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 157 963,37 грн. за платежем по орендній платі за землю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна, на думку контролюючого органу, сплата товариством сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Зазначений факт пов'язаний з тим, що суми, сплачені позивачем, зараховувалися податковим органом у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Так, відповідач вказує на обґрунтованість застосування приписів п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та наявності права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобов'язань платника податків.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, заперечив факт погашення податкових зобов'язань у порядку, відображеному в акті перевірки, оскільки вважає, що платіжні доручення про сплату поточних податкових зобов'язань відповідач був зобов'язаний зараховувати у погашення тих зобов'язань, що були зазначені платником у графі «призначення платежу».

Так, нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

Відтак, оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгоджених податкових зобов'язань, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.12.2011 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі № 2а/0570/888/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.