Ухвала суду № 32897512, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/36569/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р.

у справі №2а-4713/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. №0001402350/3 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань опрацювання розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів до податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень 2008 р., про що складено акт від 05.12.2008 р. №1465/234/34341993, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки, з урахуванням процедури узгодження податкового зобов'язання в адміністративному порядку, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. №0001402350/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 671001,00 грн., у тому числі 447334,00 грн. за основним платежем та 223667,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору підряду від 26.05.2008 р. №3 ТОВ «Профліга» (підрядник) на замовлення позивача виконанороботи з благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НІКЗ «Гетьманська столиця» в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт за липень, червень 2008 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за цей самий період, відомостями ресурсів та розрахунками загальновиробничих витрат.

Сплачені позивачем по вказаним послугам суми ПДВ в подальшому ним були віднесені до податкового кредиту червня, липня 2008 р.

При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що наявність у замовника лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданої підрядником податкової накладної, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту.

Підставою для висновку податкового органу про відсутність у позивача права для віднесення до складу податкового кредиту вказаних сум стало те, що контрагентом позивача не сплачено податок при фактичному здійсненні господарської операції, факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України, а також анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість вказаного контрагента.

Відповідно до п.п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період позивачем підтверджено наявними у матеріалах справи податковими накладними від 27.06.2008 р. №6270000078 - сума податку на додану вартість 345834,00 грн. та від 31.07.2008 р. №7310000096 - сума податку на додану вартість 101500,00 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб контрагента позивача не доводить їх вину у законному порядку.

Посилання відповідача на анулювання свідоцтва контрагента як платника податку на додану вартість також обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 23.03.2009 р., тобто вже після вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, висновок податкового органу про те, що несплата контрагентом позивача суми ПДВ до бюджету за господарськими операціями із позивачем, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість прийнятого податкових органом податкового повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. №0001402350/3 та вбачає наявність підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р. у справі №2а-4713/09/1370 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.