Постанова № 32896745, 20.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р.

справа № 2а-1427/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі № 2а-1427/09/0870,

за позовом Ремонтно-будівельного кооперативу “Связь”, м.Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач, податковий орган) податкові повідомлення-рішення:

- від 30.09.2004 року №0000622602/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19891,50грн.,

- від 30.09.2004р. №0000632602/0, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9402грн.,

- від 30.09.2004р. №0000612602/0 щодо визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що віднесення витрат за угодами з контрагентами позивача до складу валових, визначення суми зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також визначення розміру податкового кредиту здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстав для донарахування податкових зобов’язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу у податкового органу не було.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.01.2005р., залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2005р., позовні вимоги задоволено в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2004р. №0000612602/0 (податок на прибуток). В іншій частині позову відмовлено.

За результатом касаційного перегляду даної справи Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 04.02.2009р. скасував судові рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.09.2004 року №0000622602/0 та №0000632602/0 (податок на додану вартість, податковий кредит) і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 30.09.2004 року №0000622602/0 та №0000632602/0. При цьому суд зазначив, що визнання недійсними установчих документів контрагентів позивача, за результатами господарських операцій з якими позивачем було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та суму податкового кредиту, - не є підставою вважати недійсними податкові накладні, видані ЧП «Донецьк-Укрконтракт» та ТОВ «ДАН», отже вказані обставини, пов’язані із зазначеними контрагентами позивача, не впливають на податкові зобов’язання останнього.

Дане судове рішення оскаржується в апеляційному порядку податковим органом. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Наполягає на тому, що контрагенти позивача: ПП «Донецьк-Укрконтракт» та ТОВ «ДАН» не є платниками податку на додану вартість.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Донецьк-Укрконтракт» (далі по тексту - ЧП «Донецьк-Укрконтракт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАН» (далі - ТОВ «ДАН») за період з 01.07.2002р. по 31.03.2003р.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість у сумі 23178грн. та незаконне, як вважає відповідач, визначення платником податку позивачем від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість в грудні 2002р. на суму 9402грн., що вплинуло на суму податкового кредиту.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.09.2004 року №22/35-02/19271693, на підставі якого податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Висновки податкового органу пов’язані з наступними обставинами.

18 червня 2002 року між ЧП «Донецьк-Укрконтракт» (підрядник) і Запорізький ремонтно-будівельний кооператив «Связь» (замовник) було укладено договір №11, за умовами якого Підрядник виконує для позивача на свій ризик власними силами та засобами всі, передбачені замовленням, роботи на загальну суму 52800,00грн., у тому числі ПДВ – 8800,00грн. Виконання замовлення підтверджується актом виконаних робіт № 5 за липень 2002 року, копією платіжного доручення № 550 від 16.07.2002 року. На підставі виданої підрядником податкової накладної від 31 липня 2002 року б/н сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту.

05 листопада 2002 року між РБК «Связь» (Замовник) і ТОВ «ДАН» (Виконувач) було укладено договір № 46, відповідно до якого Виконувач зобов'язався виконати для позивача роботи, передбачені замовленням, на загальну суму 71340грн., у тому числі ПДВ - 11890грн. Виконання зазначеної угоди підтверджується актом виконаних робіт № 8/12 за грудень 2002 року, копіями платіжних доручень від 25.12.2002 року №№ 1195, 1196.

На підставі виданої ТОВ «ДАН» податкової накладної від 27 грудня 2002 року б/н сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту.

15 січня 2003 року між РБК «Связь» (Замовник) і ТОВ «ДАН» (Виконувач) було укладено договір № 4, згідно з яким Виконувач зобов'язується виконати для позивача роботи, передбачені замовленням, на загальну суму 11840грн., у тому числі ПДВ – 1973,33грн. Виконання операцій за вказаним договором підтверджено актом виконаних робіт № 1 за лютий 2003 року, копією платіжного доручення від 07.02.2003 року № 98.

На підставі виданої ТОВ «ДАН» податкової накладної від 28 лютого 2003 року б/н сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовані тим, що податкові накладні, виписані позивачу його вищевказаними контрагентами, не прийняті відповідачем до уваги як підстава для визначення сум ПДВ, оскільки, як вважає відповідач, ЧП «Донецьк-Укрконтракт» та ТОВ «ДАН» не є платниками податку на додану вартість.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до норм пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи рішення на користь позивача, суд першої інстанції зазначив, що визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та свідоцтв контрагентів позивача як платників податку на додану вартість з дня видачі не є підставою вважати недійсними податкові накладні, видані ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконтракт» на час здійснення господарських операцій. Суд також посилався на те, що згідно з відомостями державного реєстратора Донецької міської ради та головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві записи до Єдиного державного реєстру на час розгляду справи щодо припинення юридичної реєстрації ТОВ «ДАН» та ПП «Донецьк-Укрконтракт» не вносились.

Суд також вказує в постанові, що виникнення у платника ПДВ позивача права на податковий кредит не залежить від фактичного одержання товару та переходу на нього права власності, що РБК «Связь» виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту, тому включення до складу податкового кредиту позивачем сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Донецьк-Укрконтрак» та ТОВ «ДАН», є правомірним.

Проте колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду. Суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам стосовно статусу контрагентів позивача як платників податку на додану вартість, не врахував факти, встановлені у інших справа, рішення по яких набрали законної сили.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського місцевого районного суду м.Донецьк від 16.08.2002 року визнано недійсними установчі документи ПП «Донецьк-Укрконтракт» з моменту державної реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі – з 12.06.2002р. (копія зазначеного рішення суду на а.с.115,116 т.1).

Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 року визнано недійсними установчі документи ТОВ «ДАН» з моменту передачі прав власності на підприємство та свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ «ДАН», з дня видачі – 07.11.2002р. (копія вказаного судового рішення міститься на а.с.117,118 т.1).

З аналізу встановлених судами фактів та обставин вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ДАН" визнано недійсним з дня його видачі - з 07.11.2002р., а також визнано недійсним з 12.06.2002р. свідоцтво платника ПДВ ПП "Донецьк-Укрконтракт". Тобто, з урахуванням вищевказаних обставин та періоду виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виходить, що на момент видачі податкових накладних (для ПП «Донецьк-Укрконтракт» - липень 2002р.; для ТОВ "ДАН" – грудень 2002р. та лютий 2003р.) зазначені підприємства дійсно вже не були платниками податку на додану вартість.

За встановлених обставин податкові накладні, видані позивачу його контрагентами по вищевказаних господарських операціях не можуть бути підставою визначення суми податкового кредиту позивача згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам у справі, що призвело до помилкового рішення. Порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» матеріалами справи підтверджується. Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову – скасувати, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі № 2а-1427/09/0870 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі № 2а-1427/09/0870 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна