Рішення № 32895923, 06.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 914/2671/13

За позовом: Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд», м. Київ

до: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська Львівської області

про: стягнення 34 093,38 грн. заборгованості за Договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін: не з’явились

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення 34 093,38 грн. заборгованості за Договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року.

Ухвалою суду від 15.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34 093,38 грн., з яких: 32 466,00 грн. – основний борг, 1 353,48 грн. – пеня, 273,90 грн. – 3 % річних.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду заяву за вх.№29002/13 від 22.07.2013 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримав повністю, просив суд розглядати справу без участі його повноважного представника.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.07.2013 року не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901408277690.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.01.2013 року між СП ТОВ «ХМЕСІЛ лтд» (Постачальник) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (Покупець) укладено Договір поставки № 022/2013 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов’язався поставляти у зумовлені цим договором строки Покупцеві медичні препарати (далі «товар»), а Покупець зобов’язався приймати товар та своєчасно оплачувати його згідно умов Договору.

Договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей від 04.01.2013 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору ціна, кількість та асортимент кожної партії товарів, що поставляються за укладеним договором, визначається видатковою накладною.

Відповідно до умов п.п.5.2, 5.4 Договору строк для розрахунків вказується окремим рядком у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляється за цим Договором. Вказування у видатковій накладній на кожну партію товарів строку проведення розрахунків є обов’язковим для Постачальника, а проведення розрахунків у зазначений строк є обов’язковим для Покупця за умови, що цей строк становить не менше 60 (шістдесят) календарних днів.

На виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 32 466,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000110 від 14.01.2013 року на суму 750,00 грн., № РН-0000111 від 14.01.2013 року на суму 1 494,00 грн., № РН-0000118 від 14.01.2013 року на суму 24 840,00 грн., № РН-0001288 від 09.04.2013 року на суму 5 382,00 грн.

З урахуванням положень спірного договору щодо строку оплати та беручи до уваги дату оплати, що узгоджена сторонами та вказана у кожній накладній на поставку товару – строк оплати отриманого товару настав: за видатковою накладною № РН-0000110 від 14.01.2013 року на суму 750,00 грн. – 15.03.2013 року, за видатковою накладною № РН-0000111 від 14.01.2013 року на суму 1 494,00 грн. – 15.04.2013 року, за видатковою накладною № РН-0000118 від 14.01.2013 року на суму 24 840,00 грн. – 28.02.2013 року, за видатковою накладною № РН-0001288 від 09.04.2013 року на суму 5 382,00 грн. – 10.06.2013 року.

Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками, то ж строк для проведення оплати отриманого товару відповідачу відомий.

Товар отриманий відповідачем через уповноважених осіб, що діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № Л-23 від 14.01.2013 року та № Л-237 від 09.04.2013 року.

21.05.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 17-юр від з вимогою оплати заборгованості, у т.ч. за договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року, яку відповідач отримав 27.05.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0318704363729. Як зазначає позивач, відповідач залишив її без відповіді та реагування, борг за отриманий товар не погасив.

Окрім того, у своїй заяві за вх.№29002/13 від 22.07.2013 року позивач повідомив суд про те, що для звіряння розрахунків відповідачу направлено телеграму з даними про стан розрахунків за договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року та видатковими накладними з проханням підтвердити чи спростувати останні. На підтвердження зазначеного позивачем до заяви долучено копію телеграми та фіскальний чек № 0116 від 17.07.2013 року. В заяві позивач підтвердив, що станом на 17.07.2013 року відповідачем борг не погашено.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивачем здійснено нарахування відповідачу 1 353,48 грн. пені та 273,90 грн. 3 % річних.

Відповідач проти задоволення позову у встановленому процесуальним законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень спірного договору щодо строку оплати та беручи до уваги дату оплати, що узгоджена сторонами та вказана у кожній накладній на поставку товару – строк оплати отриманого товару настав.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.3 Договору за прострочку оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період за кожен день прострочки платежу.

Згідно з п.7.4 Договору Постачальник має право вимагати від Покупця, що прострочив виконання грошового зобов’язання сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 093,38 грн. заборгованості за Договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року, з яких: 32 466,00 грн. – основний борг, 1 353,48 грн. – пеня, 273,90 грн. – 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5; р/р 2600005596001 в Львівській філії АБ «Київська Русь», МФО 385543; код ЄДРПОУ 13808034) на користь Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕСІЛ лтд» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40; р/р № 26009000031497 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; код ЄДРПОУ 14369217) 32 466,00 грн. основного боргу за Договором поставки № 022/2013 від 03.01.2013 року, 1 353,48 грн. пені, 273,90 грн. 3 % річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А