Ухвала суду № 32894246, 07.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року справа №812/291/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Шишова О.О.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю: представника відповідача Ворвуль В.В. (довіреність від 28.11.2012 р.),

представника відповідача Григорян І.Р. (довіреність від 22.01.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної пенітенціарної служби України, управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання незаконними наказу № 128 о/с-12 від 31.12.2012 р. про звільнення, службового розслідування від 03.08.2012 р., подання про звільнення, акту від 03.08.2012 р., поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, в якому просив визнати незаконним службове розслідування від 03.08.2012 р., проведене відносно нього співробітниками управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області; визнати незаконним акт від 03.08.2012 р., складений співробітниками управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області щодо відсутності його на робочому місці; визнати незаконним подання начальника управління внутрішньої безпеки Державної пенітенціарної служби України про його звільнення, в якому за основу взятий акт від 03.08.2012 р.; визнати незаконним наказ № 128 о/с-12 від 31.12.2012 р. за підписом виконуючого обов'язки голови Державної пенітенціарної служби України Сидоренка С.М., про його звільнення з посади начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління пенітенціарної служби України в Луганській області; поновити його на роботі на цій посаді та стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 року по день поновлення на посаді.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної пенітенціарної служби України №128 о/с-12 від 31.12.2012 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_4, начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за ст. 40 п.4 КЗпП України (прогул); зобов'язано Державну пенітенціарну службу України поновити ОСОБА_4 на посаді начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області з 18 грудня 2012 року; зобов'язано управління пенітенціарної служби України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2012 року по час прийняття судом постанови з урахуванням часу перебування позивача на лікарняному з 26.12.2012 по 08.01.2013 та з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

З таким рішенням не погодився відповідач - Державна пенітенціарна служба України, і подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати в частині здоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що службовою перевіркою встановлено факт відсутності позивача на території управління, а не надавалась оцінка його службовій діяльності, таким чином вона стосується виключно питання дотримання останнім службової дисципліни, що належить до компетенції підрозділу по роботі з персоналом. Акт про відсутність позивача на робочому місці був складений у відповідності з вимогами чинного законодавств, оскільки: по-перше: був підписаний трьома посадовими особами управління і засвідчував факт його відсутності на території управління; по-друге: листами начальника управління внутрішньої безпеки та протидії корупції ДПтС України від 07.12.2012 р., 12.12.2012 р. спростовано факт виконання позивачем будь-яких завдань центрального апарату, які б потребували його виїзд за межі управління 03.08.2012 р. Крім того, про той факт, що у центральному апараті вирішувалось питання щодо звільнення позивача з роботи свідчить те, що його особову справу 12.09.2012 р. було направлено за належністю до управління ДПтС України в Луганській області, а про те, що питання про подальше працевлаштування позивача на посадах підрозділів внутрішньої безпеки та протидії корупції ДПтС України не вирішувалось, свідчить лист начальника департаменту по роботі з персоналом ДПтС України від 10.12.2012 р. Таким чином, апелянт зазначає, що наказ ДПтС України № 128 о/с-12 від 31.12.2012 р. в частині звільнення позивача з посади начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління пенітенціарної служби України в Луганській області, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул) з 18.12.2012 р. відповідає вимогам діючого законодавства України.

В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду позивач до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач був призначений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.08.2010 року № 97 о/с на посаду начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, йому було присвоєно 11 ранг державного службовця.

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 15.10.2012 року № 102 о/с «по особовому складу» позивач був звільнений з займаної посади за ст. 40 п. 4 КЗпП України (прогул), скоєний 03.08.2012 року.

Це своє звільнення позивач оскаржив у судовому порядку і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року (справа № 2а/1270/8869/2012), частково зміненою в частині стягнутої суми середнього заробітку постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 р, позов задоволено, поновлено ОСОБА_4 на посаді.

Проте, 31.12.2012 року наказом Державної пенітенціарної служби України від № 128 о/с-12 «по особовому складу» позивач був знову звільнений з займаної посади за ст. 40 п. 4 КЗпП України (прогул), скоєний ним 03.08.2012 року.

Спірним у даній справі є повторне звільнення позивача з роботи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, судом установлено, що 03.08.2012 приблизно о 12 годині позивача було запрошено на кадрову комісію для вирішення питання щодо його звільнення через скорочення штатів. У зв'язку з неприбуттям позивача на кадрову комісію та відсутністю на території управління 03.08.2012 на підставі рапорту т.в.о начальника ВРП управління ДПтСУ в Луганській області капітана внутрішньої служби Григорян І.Р. було складено акт.

За фактом відсутності позивача 03.08.2012 на робочому місті управлінням державної пенітенціарної служби України в Луганській області була проведена службова перевірка.

На підставі висновків службової перевірки та подання управління внутрішньої безпеки та протидії корупції апарату Державної пенітенціарної служби України позивача було звільнено за статтею 40 п. 4 КЗпП України (прогул) з 18 грудня 2012 року.

Проте, як вбачається з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі № 2а/1270/8869/2012, позивача наказом від 15.10.2012 року було звільнено за вчинення ним прогулу 03.08.2012.

Тобто, в даному випадку позивача звільнено з 18.12.2012 за вчиненням ним прогулу 03.08.2012, якому вже надана правова оцінка судом під час розгляду адміністративної справи № 2а/1270/8869/2012 та встановлено відсутність факту прогулу.

Апелянт наголошує на тому, що постановою суду від 17.12.2012 року встановлено, серед іншого, порушення процедури звільнення позивача, що в даний час відповідачем уже дотримано.

Проте, проведення службового розслідування є наслідком здійснення прогулу, в той час, як судовим рішенням, яке набрало чинності і має преюдиціне значення, факт прогулу спростовано.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.25 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Докази, на які апелянт посилається в своїй апеляційній скарзі на підтвердження своїх доводів, а саме: листи управління внутрішньої безпеки та протидії корупції від 07.12.2012 та 12.12.2012 які спростовують факт виконання позивачем 03.08.2012 року будь-яких завдань центрального апарату, які потребували виїзду за межі території управління, можуть бути підставою для перегляду судових рішень у справі №2а/1270/8869/2012, в той час, як висновки суду в оскаржуваній постанові ґрунтуються на обов»язковості вимог ч.1 ст.72 та ст.255 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій, і суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог і ухвалив постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної пенітенціарної служби України- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року в адміністративній справі № 812/291/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 09 серпня 2013 року.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

О.О. Шишов