Рішення № 32892503, 06.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Курова О.І.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Папоян К.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Остроухової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 травня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2013 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та зазначав, що більше 17 років перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах на шахті «Бутовська» державного підприємства (далі ДП) «Макіїввугілля». Під час виконання трудових обов'язків 15 лютого 2008 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму правого ока. Висновком МСЕК від 15 квітня 2008 року йому вперше встановлена втрата працездатності у зв'язку з вказаною травмою 10%. Внаслідок впливу шкідливих умови праці він отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну пояснично-кресцову радикулопатію, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 8 липня 2010 року і висновком МСЕК від 10 серпня 2011 року йому встановлено вперше за цим захворюванням 50 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності за сукупністю захворювання та отриманих на підприємстві травм. Після цього він був звільнений з роботи за станом здоров'я. У зв'язку з ушкодження здоров'я він зазнав як фізичних так і моральних страждань, тривалий час лікувався, не може обходитись без ліків, повне відновлення здоров'я виключено, з приводу цього він страждає, звичайний спосіб його життя порушено. Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково і на його користь стягнуто з ДП «Макіїввугілля» у відшкодування моральної шкоди 17000 грн., на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Макіїввугілля» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахував всі обставини справи, ухвалив необгрунтоване рішення. Доказів протиправності дій відповідача суду надано не було. Позивач не застосовував засобі індивідуального захисту, внаслідок чого отримав травму ока, а тому вини підприємства в цьому не має. Професійне захворювання позивач отримав внаслідок довгого впливу під час трудової діяльності на організм робітника тяжкої фізичної праці. Позивач працював на вугільних підприємствах з 1981року по 2010 рік, як на ДП «Макіїввугілля» та і у виробничому об'єднанні «Совєтскуголь».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ДП «Макіїввугілля» Остроухова Н.О. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, і 15 лютого 2008 року під час виконання трудових обов'язків у відповідача з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму правого ока. Висновком МСЕК від 15 квітня 2008 року йому вперше встановлена втрата працездатності у зв'язку з вказаною травмою 10%.

Внаслідок впливу шкідливих умови праці позивач отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну пояснично-кресцову радикулопатію і висновком МСЕК від 10 серпня 2011 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності за цим захворюванням.

Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.2371 КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, в шкідливих та небезпечних умовах, в тому числі з 1992 року по 2010 рік на шахті «Бутовська» ДП «Макіїввугілля». 15 лютого 2008 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму правого ока, про що складений акт № 9 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 17 лютого 2008 року (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 15 квітня 2008 року позивачу вперше встановлена втрата працездатності у зв'язку з вказаною травмою 10%.

Внаслідок впливу шкідливих умови праці позивач отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну пояснично-кресцову радикулопатію, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 7 липня 2010 року (а.с.9-10).

Висновком МСЕК від 10 серпня 2011 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, та 3 група інвалідності за сукупністю: 50% - професійне захворювання, 10% - трудове каліцтво 15 лютого 2008 року, 5% - трудове каліцтво 25 лютого 2005 року ( а.с. 13)

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ДП «Селидіввугілля» відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 17000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом та професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Доводи скарги про те, що відсутня вина відповідача в заподіянні моральної шкоди та позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, оскільки сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Посилання апелянта на те, що професійне захворювання позивач отримав внаслідок довгого впливу під час трудової діяльності на організм робітника тяжкої фізичної праці, оскільки працював на вугільних підприємствах з 1981року по 2010 рік, і не тільки в ДП «Макіїввугілля», але і у виробничому об'єднанні «Совєтскуголь», не впливають на правильність висновків суду щодо розміру моральної шкоди. Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди з урахуванням тривалості роботи позивача у відповідача (більше 17 років, а у в виробничому об'єднанні «Совєтскуголь» 3 роки), врахував ушкодження здоров'я позивача як внаслідок отриманої травми так і отриманого професійного захворювання, що професійне захворювання у позивача було виявлено під час перебування в трудових відносинах з відповідачем.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір щодо відшкодування моральної шкоди вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги і залишає рішення суду в частині стягнення моральної шкоди без змін.

Проте, стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн., суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про судовий збір», відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 якого судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру справляється в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515 - VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 01 січня 2013 року установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1147 гривню, а тому розмір судового збору, який належало стягнути з відповідача на користь держави, повинен складати 114,70 грн.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення судового збору на користь держави підлягає зміні і з відповідача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 114,70 грн., оскільки позивач відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 2 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» частково задовольнити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 травня 2013 року в частині стягнення судового збору на користь держави змінити.

Стягнути з відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, ідентифікаційний код 32442295) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050» (ознака 80), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.8, розрахунковий рахунок-31212206780004, отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район, ЄДРПОУ - 38033949, МФО - 834016, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області.

В решті рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна