Рішення № 32888219, 05.08.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 411/276/13-ц

Провадження № 22ц/782/3023/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, серпня місяця, 05-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська A.B., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Веселові С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 21 травня 2013 року у цивільній справі за позовом Малого приватного підприємства фірма „Схід" до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним,

встановила:

У лютому 2013 року позивач МПП фірма „Схід" звернулась до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1, у яких просила суд визнати укладеним договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території між МПП фірма „Схід" та ОСОБА_1 на умовах передбачених постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та стягнути судові витрати з відповідача. У судовому засіданні позовні вимоги були підтримані.

Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 21 травня 2013 року позовні вимоги були задоволені, рішенням суду було визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між МПП фірма „Схід" та ОСОБА_1 на підставі та умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії - постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114, 70 грн.

Із рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та надала на нього апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірну правову оцінку судом обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області № 167 від 06.03.2007 року МПП фірму „Схід" було визначено виконавцем послуг з 01.04.2007 року з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з управління будинком, спорудою або групою будинків, з ремонту приміщень, будинків, споруд; АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_1, є її приватною власністю, даний будинок віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" у спосіб, передбачений ст.634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив надання примірника даного Договору споживачам, у тому числі й мешканцю АДРЕСА_1 - споживачу даних послуг ОСОБА_1, яка відмовилась від його підписання, однак продовжувала отримати вказані послуги, що даний договір відповідає типовому договору, а тому відмова споживача суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст.ст.627, 630 ЦК України та ст.ст.19, 20 Закону № 1875-IV від 24.04.2004 року.

Колегія суддів не може погодитись із усіма такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов з певним порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного - відповідно до припису ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог ЦПК і лише у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично позовні вимоги МПП фірми «Схід» були заявлені не про визнання укладеним конкретного тексту договору, що був складений ними відповідно до типового договору із наповненням його конкретним змістом та суттєвими умовами щодо певного обсягу послуг, що пропонується надавати з моменту укладення договору та який був направлений для підписання відповідачці - а про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території між МПП фірма „Схід" та ОСОБА_1 «на умовах передбачених постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"».

Між тим, зазначеною Постановою Кабінету міністрів було затверджено саме типовий, тобто бланкетний договір, що містить у собі лише загальні правила поведінки, але не містить повною мірою у собі конкретних умов та порядку надання певних послуг, адже їх слід було вказати виконавцю при виготовленні остаточного тексту договору, що складався на базі типового, що не було зроблено ним. Між тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у тій же постанові Кабінету міністрів є визначеним і типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання яких повинен передбачати зазначений договір, а саме з прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації; дератизації, дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів, технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами, експлуатація номерних знаків на будинках , освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, енергопостачання ліфтів, періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» є передбаченим обов'язок споживача «укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору», проте у наданому позивачем договорі відсутні необхідні для його укладання умови - не вказано конкретний обсяг обов'язків виконавця щодо типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання яких повинен передбачати зазначений договір та який є вказаним у Постанові КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Крім того, позивачем не було надано суду доказів щодо того, що саме наданий ними до позову текст договору і був надісланий відповідачці.

Між тим, як було роз'яснено Верховним судом України у своїй Постанові від 10 жовтня 2012року саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) є визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. При цьому зауважено, що частиною 1 ст. 628 ЦК України є передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтями 6, 627 ЦК України є визначено свободу договору, що полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. А отже зазначені положення узгоджуються і з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року є передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529). З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

Проте, з тексту наданого позивачем договору вбачається, що він не відповідає вимогам Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, не містить у собі конкретного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання яких він повинен передбачати, відповідно до умов постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", у той час як установлення саме конкретних умов надання послуг і буде здійснювати конкретну реалізацію зазначених матеріальних норм права. Затверджуючи рішенням суду банкетний договір без визначення у ньому конкретного переліку послуг та умов їх надання суд першої інстанції не зазначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону, тоді як за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) - у разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії - проте зазначений договір повинен мати певний конкретний зміст, а не бути бланкетним без зазначення у ньому його конкретних суттєвих умов, адже відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення певних цивільних прав та обов'язків, а у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875-IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Відсутність у договорі, укласти який пропонує позивач конкретного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та порядку їх надання свідчить про невідповідність зазначеного договору вимогам закону та Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, а отже відмова споживача послуг від укладення договору лише у такому разі буде суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону N 1875-IV від 24 червня 2004 року. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалене судом рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. 303-304, 307, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства фірма „Схід" до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий ____ Судді _______