Постанова № 32885823, 01.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 р.Справа № 815/593/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Балтської МДПІ Одеської області ДПС про поновлення на роботі на посаді головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян Балтської МДПІ Одеської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.01.2009р. до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом Балтської МДПІ від 20.01.2009р. №3-о вона була звільнена з займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Однак, фактичного скорочення її посади не відбулося, попередження про наступне вивільнення видано позивачу без зазначення його дати, запропонована посада була тимчасовою до виходу з відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника, який її займав, а також не було отримано згоди на звільнення профспілкового комітету, членом якого була позивач. ОСОБА_1 вважає, що її звільнення із займаної посади було упередженим та таким, що проведене з численними порушеннями чинного законодавства України.

Балтська МДПІ Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що при звільненні ОСОБА_1 Балтська МДПІ діяла у відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, у МДПІ дійсно відбувалися зміни в організаційній структурі та штатному розписі, що підтверджується наказами ДПА в Одеській області від 19.09.2008р. №2042 та від 14.10.2008р. №2289; ОСОБА_1 за два місяці до звільнення попереджено про звільнення та запропоновано рівнозначну посаду для працевлаштування, від якої остання відмовилась; про наступне звільнення працівників надавались повідомлення до Балтського районного центру зайнятості. Оскільки ОСОБА_1 було присвоєно персональне звання радника податкової служби ІІІ рангу, тому на підставі ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу правомірно здійснено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень, вимоги позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 27.12.2012р. справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи про наявність у позивача певного стажу роботи та переважного права на залишення на роботі не можуть бути підставою для задоволення позову у зв'язку з відмовою від запропонованої посади, однак судом не враховано, що позовні вимоги стосуються не запропонованої тимчасової посади, від якої позивач відмовилась, а існуючих на той час вакансій на постійні посади, які їй запропоновані не були.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №3-Л від 27.02.1996р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обслуговування платників податків ДПІ в Балтському районі Одеської області.

З 13.08.2008р. позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян Балтської МДПІ Одеської області.

Наказом ДПА в Одеській області від 11.06.2008р. №1257 «Про затвердження штатної чисельності органів державної податкової служби Одеської області» затверджено загальну штатну чисельність Балтської МДПІ Одеської області в кількості 66 одиниць.

Однак, наказом ДПА в Одеській області від 19.09.2008р. №2042 «Про затвердження штатної чисельності органів державної податкової служби Одеської області» затверджено загальну штатну чисельність Балтської МДПІ Одеської області в кількості 65 одиниць, тобто зі скороченням штату на 1 посаду без зазначення конкретної посади. На виконання зазначеного наказу по Балтській МДПІ Одеської області видано відповідний наказ №485 від 24.09.2008р. «Про затвердження штатної чисельності Балтської МДПІ».

Наказом ДПА в Одеській області від 14.10.2008р. №2289 «Про затвердження штатної чисельності органів державної податкової служби Одеської області» було відмінено дію попереднього наказу (№2042 від 19.09.2008р.); затверджено загальну штатну чисельність Балтської МДПІ Одеської області в кількості 66 одиниць, а також зобов'язано ДПІ передбачити в межах затвердженої штатної чисельності в організаційній структурі інспекцій водіїв, які перебувають у штаті ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків».

Згідно переліку №3 змін до структури Балтської МДПІ введено посаду заступника начальника ДПІ - начальника відділу оподаткування юридичних осіб та посаду водія; згідно переліку №4 змін в штатному розписі відповідача виключено з штатного розпису завідувача організаційно-розпорядчого сектору (ОСОБА_3), головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи (ОСОБА_1); до штатного розпису введено посаду заступника начальника ДПІ - начальника відділу оподаткування юридичних осіб (ОСОБА_4), водія (ОСОБА_5), головного державного податкового інспектора організаційно-розпорядчої роботи (ОСОБА_6), державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (ОСОБА_3).

На виконання зазначеного наказу 16.10.2008р. Балтською МДПІ видано наказ №534, яким відмінено дію наказу №485 від 24.09.2008р. «Про затвердження штатної чисельності Балтської МДПІ».

Наказом Балтської МДПІ Одеської області №611 від 20.11.2008р. передбачено ввести в дію штатний розпис Балтської МДПІ з 20 січня 2009 року.

20.11.2008р. працівникам Балтської МДПІ вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку із змінами в організації праці. Зокрема, ОСОБА_1 запропоновано посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Балтської МДПІ на період відсутності основного працівника - ОСОБА_7, яка знаходиться в соціальній відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, до дня фактичного її виходу з відпустки.

Від даної пропозиції позивач відмовилась, про що відповідачем складено відповідний акт від 20.11.2008р.

Наказом Балтської МДПІ від 20.01.2009р. №3-о ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є законним та відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для поновлення її на роботі відсутні. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Так, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зазначаючи в оскаржуваній постанові, що в секторі масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян не змінилась кількість штатних одиниць, а змінилася лише посада, тобто введено посаду державного податкового інспектора, а позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора, що є рівнозначною посадою, судом першої інстанції не встановлено, чи дійсно в даному випадку мали місце зміни в організації виробництва і праці, які привели до наступного скорочення чисельності або штату працівників. Як вбачається з матеріалів справи, фактично відбулося не скорочення посади, яку займала ОСОБА_1, а зміна її назви, зокрема, посаду головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян було змінено на посаду державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян.

Слід зазначити, що до моменту скорочення в штатному розписі Балтської МДПІ посади державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян не існувало, назва та чисельність сектору не змінювались, а обсяг і зміст роботи на новоствореній посаді залишився той самий, що представниками відповідача не спростовано.

Згідно ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага на роботі, відповідно до п.3 ст.42 КЗпП України, надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що працюючи на посаді головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень та зауважень не мала, однак новостворена посада в Балтській МДПІ їй запропонована не була.

Крім того, ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 мала переважне право на залишенні на роботі, займаючи фактично посаду, яку займала позивач до дня її звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.1 ст.40 допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Власнику потрібно запропонувати працівникові, якого передбачається звільнити, всі вакансії, на які він може претендувати з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоров'я.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонована позивачу посада головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб була рівнозначною, оскільки зазначена посада була тимчасовою - на період відсутності основного працівника ОСОБА_7, яка знаходилася в соціальній відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, до дня фактичного її виходу з відпустки. Твердження відповідача, що ОСОБА_1 оформлено пенсію за віком до дня повернення основного працівника до виконання своїх обов'язків, на думку колегії суддів, не спростовує факт порушення Балтською МДПІ ст.ст. 40, 42 КЗпП України.

На підставі викладеного вище та враховуючи той факт, що податковим органом не доведено, що мали місце зміни в організації виробництва і праці, які привели до наступного скорочення чисельності або штату працівників, позивачу не була запропонована рівнозначна посада, а також, що при звільненні не враховано її переважне право на залишенні на роботі, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що звільнення відбулося з грубим порушенням трудового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним поновити ОСОБА_1 з дня її фактичного звільнення (21 січня 2009 року) до часу досягнення нею пенсійного віку та виходу її на пенсію (06 лютого 2011 року). В зв'язку з цим, слід зобов'язати відповідача оформити поновлення ОСОБА_1, її звільнення та проведення виплат при звільненні відповідними наказами.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п.32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доходи (вих. №3813/08/05-040 від 19.07.2013р.) середньомісячна заробітна плата на час звільнення позивача з роботи складає 3065,48 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що після звільнення у період з 19.02.2009р. по 08.02.2011р. ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Балтському РЦЗ та отримувала допомогу по безробіттю, суми якої повинні враховуватися під час здійснення розрахунку оплати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.3 ч.1ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора сектору масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби з 21 січня 2009 року по 06 лютого 2011року.

Стягнути з Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2009 року по 06 лютого 2011року (по час виходу на пенсію) з врахуванням грошових сум, отриманих позивачем в якості допомоги по безробіттю.

Зобов'язати начальника Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі та звільнення її з роботи у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3065 грн.48 коп. підлягає негайному виконанню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 02.08.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.