Ухвала суду № 32885826, 30.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 р.Справа № 2а-539/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012р. по справі за позовом ТОВ «ПДСП-10» до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000872330 від 17.01.2012р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012р. ТОВ «ПДСП-10» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000872330 від 17.01.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що у період з 15.12.2011р. по 16.12.2011р. ДПІ проводила позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО». За результатами перевірки складено акт №1260/23-300/33084260 від 16.12.11р. (а.с.11-25), в якому, встановлено порушення платником податків вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1 ст.200ПК України що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76000грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000872330 від 17.01.2012р., про застосування збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 76000рн. та штрафних санкцій в сумі 1грн.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ на підставі невірних висновків, оскільки у нього є усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства ДПІ зроблені висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, відсутність реальних господарських відносин між ними, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті у бюджет в сумі 76000грн. Позивачем спростовані висновки відповідача та надані усі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, з яких вбачається ланцюг постачання товару і які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що в період з 15.12.2011р. по 16.12.2011р. ДПІ проводила позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО». За результатами перевірки складено акт №1260/23-300/33084260 від 16.12.11р. (а.с.11-25), у якому, встановлено порушення платником податків вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1 ст.200ПК України що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76000грн.

На підставі акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000872330 від 17.01.2012р., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 76000рн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, на думку ДПІ є, втрата Товариством договору з контрагентом від 01.02.2011р. за №0102/1У; неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента, відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за юридичною адресою; правочини (договори) не спричиняють реальних правових наслідків, а тому є нікчемними; не встановлено факту реальності надання послуг; з 23.02.2011р. у контрагента свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Перевіряючи правомірність прийнятого податковими органами рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.1 ст.9ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору підряду від 3 листопада 2010р. за №0311/4П між позивачем та ТОВ СГП «Нібулон» існували господарські операції щодо виконання робіт монтажу зерносховищ.

Для забезпечення виконання умов договору підряду ТОВ «ПДСП-10» 01.02.2011р. уклало з ТОВ «Мик-Будівництво» договір щодо виконання робіт монтажу зерносховищ за №0102/1У та №0102/2У (а.с.48-51).

Позивач, виконання цих договорів підтвердив відповідними актами здачі-приймання робіт (а.с.9,10), податковими накладними №191 від 28.02.2011р., №192 від 28.02.2011р. (а.с.7,8).

Окрім цього, в судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, які пояснили, що 01.02.2011р. вони уклали трудові договори з ТОВ «Мик-Будівництво» відповідно до яких ними здійснювався монтаж та зборка зерносховища в м.Нова Одеса Миколаївської області, за виконану роботу вони отримали гроші.

Позивач повністю оплатив контрагенту вартість робіт, що не заперечується ДПІ (а.с.18) та одержав від нього податкові накладні, яка містять усі необхідні реквізити, позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні позивачем є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив, що ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентом і подальшою господарською діяльністю позивача.

Статтею 198ПК України визначено порядок формування вартості товару (послуг) та дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Оскільки платником податку надані усі необхідні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження реальності господарської діяльності з названим контрагентом, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання, прийняте ДПІ є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Виходячи з наведених норм судова колегія вважає, що головними умовами для формування податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела факту безтоварності операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладання нікчемних правочинів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, ТОВ «ПДСП-10» не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Мик-Будівництво», а відтак надає право товариству правомірно віднести до податкового кредиту суму податку в розмірі 76000грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012р. - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко