Постанова № 32884370, 09.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. 16 год.23 хв.Справа № 821/1860/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Чужикової О.В.,

відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" ( надалі - позивач, ТОВ "Механічний завод") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2013 року №0003222200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 11489346,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 7659564,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3829782,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення вимог діючого законодавства, оскільки підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Скрап - Мет" не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. Разом з тим, позивач вважає, що оскільки у нього наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення до складу валових витрат вартість брухту алюмінію, сплаченого ТОВ "Скрап - Мет", що підтверджує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ "Механічний завод" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом - постачальником ТОВ "Скрап - Мет". Відповідач вказує, що актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03 грудня 2012 року №5235/22-8/37400862 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скрап-Мет" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 по 31.10.2012" встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням та відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто господарські операції ТОВ "Скрап-Мет" не мають реального товарного характеру. Вказані обставини стали підставою для встановлення позивач порушень Податкового кодексу України в частині неправомірного формування складу валових витрат за рахунок первинних документів, отриманих від спірного контрагента, що вплинуло на заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 233106,00 грн., 2-4 квартали 2011 року у сумі 6 925 688,00 грн., 1 кварталі 2012 року у сумі 500770,00 грн. та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вказані правові позиції.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 10 січня 2000 року.

Основними видами діяльності позивача є виробництво алюмінію згідно ліцензії, виданої Міністерством промислової політики України, від 17 травня 2011 року за №344, серії АВ №580922, терміном дії - з 22 травня 2011 року на термін необмежений, вид діяльності: заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів; оброблення брухту та відходів кольорових металів, згідно ліцензії, виданої Міністерством промислової політики України, від 17 травня 2011 року за №344, серії АВ №580922, терміном дії - з 22 травня 2011 року на термін необмежений, вид діяльності: заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 08.04.2013 року №665 та направлень від 08.04.2013 року №598/22.4 та №599/15.4, податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ " Скрап - Мет" за період 3 01.12.2010 року по 30.10.2012 року, за результатами якої складено акт від 15.04.2013 року №2258/15-4/30667065 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є встановлені порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, та підприємству донараховано податок на прибуток в загальній сумі 7659564,00 грн., в тому числі в наступних періодах: 1 квартал 2011 року в сумі 233106,00 грн.; 2-4 квартали 2011 року у сумі 6925688,00 грн.; 1 квартал 2012 року у сумі 500770,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, що вказаний висновок ґрунтується на інформації, отриманої відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо акту від 03 грудня 2012 року №5235/22-8/37400862 " Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Мет" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 по 31.10.2012", від Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Київській області (Науково - дослідний експертно - криміналістичний центр СТКЗР Білоцерківського МВ) щодо висновку спеціаліста від 29 листопада 2012 року №649 при проведені почеркознавчої експертизи установчих документів ТОВ "Скрап-Мет"; а також первинних бухгалтерських документів, оборотно-сальдових відомостей ТОВ " Механічний завод".

На підставі вказаних висновків ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.04.2013 року №0003222200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 11489346,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 7659564,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3829782,00 грн.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ "Механічний завод" вимог Податкового кодексу, що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток слугувало твердження про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ "Скрап-Мет".

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІV Податкового кодексу України), тому при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають застосуванню положення Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР ( далі - Закон України № 334/94-ВР та Податкового кодексу України ( далі - ПК України) щодо подальших звітних податкових періодів.

В період включення позивачем до складу валових витрат у березні 2011 року суми витрат, понесених у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Скрап-Мет" діяли норми Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На час включення позивачем до складу витрат операційної діяльності підприємства витрат за період з квітня 2011 р. по березень 2012 року, понесених у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у у ТОВ "Скрап-Мет"діяли норми Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, вбачається, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено та підтверджується даними акту перевірки позивача, що у перевіреному періоді ТОВ "Механічний завод" мало господарські взаємовідносини із ТОВ "Скрап-Мет" згідно договорів поставки № П-1/11 від 04.01.2011 р. та № П-7/11 від 01 березня 2011 р.

Згідно вказаним договорам впродовж березня - грудня 2011 року та січня - березня 2012 року ТОВ "Механічний завод" придбало у ТОВ "Скрап-Мет" брухт алюмінію на загальну суму 33 428 731,65 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, наданими до матеріалів справи та дослідженими податковим органом під час проведення перевірки.

Транспортування брухту кольорового металу та вантажні роботи проводилися за рахунок ТОВ "Механічний завод" автопідприємством ТОВ "Южспецсплав", про що свідчать товарно - транспортні накладні, копії яких надані до матеріалів справи.

Розрахунки між ТОВ "Механічний завод" та ТОВ "Скрап - Мет" за придбаний брухт кольорового металу проводились у безготівковій формі, про що свідчать виписки банку за період з 01.01.2011 року по 01.03.2012 року та згідно яким позивачем перераховано ТОВ "Скрап - Мет" 33 428 731,65 грн.

На підтвердження реального отримання позивачем від спірного контрагента брухт алюмінію ТОВ "Механічний завод" були надані до суду підтверджуючі документи щодо оприбуткування, використання у господарській діяльності та подальшої реалізації готової продукції, зокрема -

- акти приймання брухту та відходів кольорових металів, посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку брухту і відходів кольорових металів і сплавів, наданих ТОВ "Скрап - Мет", паспорти, в яких зазначається, що власником металобрухту є ТОВ "Скрап - Мет", оборотно - сальдові відомості по рахунку 63.1 по вказаному контрагенту;

- матеріальні звіти щодо кількості переробленої сировини та залишу на почато та кінець періоду, акти використання матеріалів, лімітні карти на видачу матеріалів зі складу, виробничі звіти, акти переробки, акти шихтових матеріалів, акти приймання - передачі сировини;

- зовнішньоекономічні контракти на поставку вторинного алюмінієвого сплаву зі специфікаціями, реєстр вантажно - митних декларацій.

Згідно наданих позивачем документів та пояснень судом встановлено, що ТОВ "Механічний завод" є спеціалізованим металургійним переробним підприємством, що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії серії АВ №078776 виданої Мінпромполітики України 16.05.2006 р. (строк дії 21.05.2006-21.05.2011 р.) та серії АВ №580922 від 17.05.2011 р. з необмеженим строком дії.

Як зазначається позивачем в адміністративному позові та підтверджується податковим органом в акті перевірки переробна діяльність підприємства здійснюється на базі власних виробничих приміщень (цілісний майновий комплекс по Миколаївському шосе, 5-й км), за допомогою високотехнологічного спеціалізованого обладнання (газові відвибні печі для плавки і роздачі алюмінієвих сплавів, та супутнє обладнання), відповідних основних фондів (балансова вартість основних фондів станом на день перевірки - складала 32144,1 тис. грн., у т.ч. будівлі та споруди, транспортні засоби, машини та обладнання, інструменти прилади та інвентар), а також кваліфікованих працівників (на початок перевіряємого періоду кількість працівників склала 329 осіб, а на кінець перевіряємого періоду - 317 осіб). При цьому основною сировиною для лиття стандартизованих алюмінієвих сплавів є брухт та відходи алюмінію, вказана сировина придбавалася ТОВ "Механічний завод", зокрема, у ТОВ "Скрап - Мет". Придбаний брухт алюмінію використовувався позивачем у виробничій діяльності як основна сировина для виробництва вторинних сплавів алюмінію.

Здійснення вищевказаної виробничої діяльності ТОВ "Механічний завод" підтверджується також наявністю у підприємства відповідних витрат, зокрема, на закупівлю лігатури (допоміжних сплави, що застосовуються для введення в рідкий метал легуючих компонентів) - кремнію металевого кускового, алюмінію фтористого, солей, калію хлористого, піску, марганцю металевого, латуні, титану, нікелю, як у резидентів, так і нерезидентів; на закупівлю допоміжних матеріалів та інструментів; на амортизаційні відрахування; на енергозабезпечення виробництва (поставка газу, електроенергії); на поточні ремонтні роботи тощо. Пов'язані з цим зміни та рух активів відображені підприємством у відповідній статистичній звітності.

В подальшому виготовлена продукція була реалізована іноземним покупцям згідно наданих до матеріалів експортних контрактів. При цьому факт здійснення експорту алюмінієвих сплавів підтверджено ВМД та даними АРМ "Митниця" податковим органом під сумнів не ставиться.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у спірних господарських відносинах чітко прослідковується ділова мета - здійснюється закупівля брухту алюмінію з метою подальшої переробки та отримання прибутку.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарська операція відповідає критеріям оцінювання, а саме: встановлено рух активів, наявність відповідного кваліфікованого персоналу, основних фондів, реальна можливість для машинобудівного виробництва, переробки брухту алюмінію - лиття вторинних алюмінієвих сплавів, наявність ліценції на здійснення цього виду господарської діяльності, підтверджена відповідними первинними документами та розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Скрап - Мет" безтоварними та нереальними не вбачається.

Крім того, суд відмічає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договори, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні тощо), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні валових витрат по операціям з придбання товару у даного постачальника, зокрема, не встановлено віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Судом встановлено, що в ході розгляду справи представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність та належне оформлення у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлення в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012 року №25235/22-8/37400862 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скрап - Мет" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 року по 31.10.2012 року" наступних фактів щодо даного контрагента позивача, а саме:

- стан платника "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- свідоцтво ПДВ скасовано 29.05.2012 року;

- відсутність у податкового органу будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, трудові ресурси, які необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства;

- висновком спеціаліста від 29 листопада 2012 року № 649 Головного управління Міністерства Внутрішніх справ У країни в Київській області (Науково - дослідний експертно - криміналістичний центр СТКЗР Білоцерковського МВ) щодо проведення почеркознавчої експертизи установчих документів ТОВ "Скрап - Мет" встановлено, що підписи на Статуті ТОВ "Скрап - Мет", протоколу збору учасників №1 ТОВ "Скрап - Мет" та наказу №1-к від 30.11.2010 - напроти прізвища ОСОБА_3 виконані іншою особою. На підставі вказаних обставин податковим органом було визнано, що операції ТОВ "Скрап-Мет" не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.37 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, отже угоди, укладені між ТОВ "Скрап - Мет" та його покупцями, у т.ч. ТОВ "Механічний завод", не спричиняють реального настання юридичних наслідків, а тому оформлені вказаним підприємством первинні документи не мають правової визначеності та доказовості, що підтверджує безпідставне включення ТОВ "Механічний завод » до складу валових витрат за період з 01.12.2010 року по 30.10.2012 року суму 33 428 731,65 грн., як загальний обсяг взаєморозрахунків, задокументованих від ТОВ "Скрап - Мет" по операціях з придбання брухту кольорового металу.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками певних податків та зборів, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими

іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання валових витрат позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, суд зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на валові витрати і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Крім цього, суд додатково відмічає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.07.2013 року ТОВ "Скрап - Мет" зареєстроване як юридична особа 30.11.2010 року №10701020000041987, при цьому в ЄДР не має запису щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням, або інформації щодо наявності будь - якого судового рішення відносно даної юридичної особи, в тому числі щодо визнання недійсними установчих документів. Основними видами діяльності даного підприємства є оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них тощо, яку ТОВ "Скрап - Мет" здійснює відповідно до ліцензії Мінпромполітики серії АГ №501556 від 21.12.2010 р., що відповідає змісту господарських операцій з позивачем.

При цьому суд відмічає, що частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки, відповідачем не надано доказів щодо наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача - ТОВ "Скрап - Мет" та в судовому порядку підтверджено відсутність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про визнання недійсними установчих документів, тому довід податкового органу про відсутність у ТОВ "Скрап - Мет" цивільної дієздатності юридичної особи з посиланням на висновки почеркознавчої експертизи установчих документів ТОВ "Скрап - Мет" не є доказом відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КАС України

Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності підприємства основних фондів та автотранспорту не позбавляє його можливості мати вказані ресурси у користуванні тощо. При цьому, податкове законодавство не ставить право платника на валові витрати в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат, проте податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між контрагентами, а тому позивачем правомірно сформовано склад валових витрат на підставі первинних документів, наявність та належність оформлення яких не ставить під сумнів податковий орган.

Суд також звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0003222200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 11489346,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 7659564,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3829782,00 грн., а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Механічний завод".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2013 року №0003222200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 11489346,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 7659564,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3829782,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 серпня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6