Постанова № 32883773, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 921/185/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.05.13у справі№ 921/185/13-ггосподарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Тернопільгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЯщенко Р.Ю. (дов. від 22.03.13)відповідачаЛовчук М.В. (дов. від 22.03.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на загальну суму 423 707,34 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.04.13 (суддя Колубаєва В.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.), позовні вимоги задоволені частково:стягнуто з відповідача на користь позивача 54 147,47 грн. - 3% річних, 91 400,77 грн. - інфляційних, 22 136,64 грн. - пені, 8 474,15 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти у частині зменшення пені на 93% мотивовані правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.526, 549-551, 559 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем та відповідачем укладений договір № 14/2139/11 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ. Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.п.6.1.-6.2. договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-лютого 2012 року здійснено поставку природного газу в обсязі обсягом 18 995,849 тис.м3 на загальну суму 78 666 300,97 грн. В той час як покупцем здійснено невчасне проведення розрахунків за поставлений природній газ, через що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 423 707,34 грн., з яких: 278 159,10 грн. - пені, 54 147,47 грн. - 3% річних та 91 400,77 грн. - інфляційних втрат. На цій підставі зазначені суми стягнуто з відповідача, за винятком пені, яку суди зменшили на 92 %.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 92%, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансової санкції, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що станом на час розгляду справи по суті відповідач у повній мірі розрахувався за одержаний в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року природній газ, що не заперечується сторонами, відтак заборгованість за поставлений газ відсутня. Судом також встановлено, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена інфляційними процесами в економіці та невчасними розрахунками за спожитий газ бюджетними установами - кінцевими споживачами. Усі кошти, які надходили на рахунок, невідкладно перераховувалися на погашення заборгованості перед позивачем, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасного повернення боргу. На підставі викладених обставин суди дійшли висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені з 278 159,10 грн. до 22 136,44 грн. (тобто на 92%) не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 92%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.04.13 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.13 у справі №921/185/13-г скасувати в частині відмови у позові щодо стягненні пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.13 у справі №921/185/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій