Постанова № 32883770, 06.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 5021/1741/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Куровського С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Сумської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р.у справігосподарського суду Сумської областіза позовомСумської міської ради, м. Сумидотовариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", м. Суми провнесення змін до договору, за участю представників:

позивача: Мінаєв Г.М. (представник за дов. від 03.07.2013р. № 1299/02.02.02-17), Овсієнко Д.Ю. (представник за дов. від 10.07.2013р. № 279/10.01-19),

відповідача: Татаренко А.І. (директор), Крамар М.П. (представник за дов. від 05.08.2013р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", в якому просить вважати укладеними зміни до договору № 29 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 5 березня 1996 року в частині розміру орендної плати, а саме, - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0 % від нормативної грошової оцінки землі"; а також судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.03.2013 р. у справі №5021/1741/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані порушенням позивачем вимог закону щодо порядку внесення змін до існуючого господарського договору, передбаченого ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, а саме не було направлено другій стороні проект змін до договору оренди.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Сумська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийнято з порушенням норм матеріального права.

У відзиві відповідач просить залишити рішення та постанову без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.1996р. між Сумською міською радою (Орендодавець) та Акціонерним товариством "Усе для дому" (Орендар) укладений Договір №29 на право тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 0,17 га строком на 50 років, розташовану в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13.

Згідно із розділом 2 Договору орендна плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку щомісячно рівними частками.

Позивачем підставою позову зазначено, що відповідно до Податкового кодексу України річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються відповідно до Бюджетного кодексу України (ст.290 Податкового кодексу України) і не може бути меншою для інших категорій земель (від категорій земель сільськогосподарського призначення) - трикратного розміру земельного податку (ст.288 Податкового кодексу України). Таким чином, позивач вважає, що орендна плата за даним договором повинна становити 4 % від нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, в підтвердження своїх вимог позивач надав рішення Сумської міської ради № 1119-МР від 26 грудня 2007 року "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми", рішення Сумської міської ради № 2763-МР від 24.06.2009 р. "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми", рішення Сумської міської ради №1689-МР від 25.07.2012 р. "Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати", а також супровідний лист № 352/10.01-08 від 08.08.2012 року, яким надіслано на адресу відповідача рішення Сумської міської ради №1689-МР та запропоновано відповідачеві надати окремі документи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої та апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимоги ст. 188 ГК України, а саме, не був направлений відповідачу проект змін до договору оренди у двох примірниках.

Однак з таким висновком суду попередніх інстанцій колегія не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі № 28/5005/640/2012, яка відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, в зв'язку з порушенням судом першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. та рішення господарського суду Сумської області від 20.03.2013 р. у справі №5021/1741/12 скасувати.

Справу направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Г.П. Коробенко

С.В. Куровський