Постанова № 32883527, 05.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 922/1654/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача - Моїсеєнко К.О., довіреність б/н від 31.07.2013

Поддашкіна О.Ю., довіреність б/н від 31.07.2013

відповідача - Ульянов Д.В. , довіреність № 1618/17 від 03.10.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (вх. №1815 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. у справі № 922/1654/13

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Віркс" м. Харків

до Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації м. Харків

про стягнення 2 155 174,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Віркс", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошево, про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1 від 18.11.2011 р. у розмірі 2092402,20 грн., 3 % річних у розмірі 62772,06 грн., судового збору та витрат на оплату адвокатських послуг у сумі 25 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. по справі № 922/1654/13 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплові мереж Харківського району Харківської області заборгованість за договором № 1 від 18.11.2011 р. у розмірі 2092402,20 грн., 62772,06 грн. річних та 43103,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського Харківської області від 27.05.13 р. по справі № 922/1654/13 щодо стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації 2092402,20 грн. - заборгованості за договором № 1 від 18.11.2011 р. і 62772,06 грн. - 3 % річних та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи. При цьому заявник скарги зазначає, що укладеним між сторонами договором передбачено умови та розрахунки за бюджетні кошти, про що вказано в п. 4.7 договору, яким визначено, що розрахунки за виконання роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Таким чином відповідач вважає, що факт підписання проміжних актів виконаних робіт не зобов'язує відповідача проводити оплату, а лише є підставою для оплати при реальному бюджетному фінансуванні. Крім того, відповідач стверджує, що в зазначений договором термін роботи не були завершені, тому у позивача не настало право вимагати кінцевих розрахунків та повної оплати по договору. Крім того, відповідач посилається на вимогу фінансової інспекції від 13.05.2013, якою встановлено завищення обсягів виконаних робіт, що на думку відповідача свідчить про недоліки та відсутність певних обсягів робіт, які зазначені в актах виконаних позивачем робіт. Відповідач також вважає неправомірним стягнення 3% річних, посилаючись на те, що відсутність реального фінансування лишає можливості визначити конкретну дату оплати, з якої можна вести розрахунок 3% річних.

Позивач з обставинами викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування викладеної позиції зазначає про те, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що відповідачем роботи у 2011 році були прийняті за актами без будь-яких зауважень. При цьому позивач вказує на те, що між сторонами склалися господарські правовідносини, вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки п. 4.7 договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати вартості виконаних етапів робіт та не містить такого застереження, що такі умови фінансування змінюють визначені положеннями п. 4.1, п. 4.6 договору строки та порядок розрахунків.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18 листопада 2011 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (за текстом договору замовник) та ТОВ "Віркс" (за текстом договору підрядник) був укладений договір № 1 роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області".

Згідно п. 1.1. договору підрядник, тобто позивач у справі, прийняв на себе зобов'язання у 2011 році виконати роботи з реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна. 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно умов п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна цього договору становить 3305684,00грн. (три мільйони триста п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в тому числі ПДВ 550947,33 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 33 копійок). Згідно п. 3.2. договору така ціна може бути зменшена виключно за взаємною згодою сторін.

На виконання п. 4.9. договору № 1 для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів замовник, відповідач у справі, сплатив підряднику, позивачу у справі аванс в сумі до 30% від вартості річного обсягу робіт. Сума авансу склала 899457,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23 листопада 2011 р. до договору № 1 від 18 листопада 2011 року сторони виклали пункт 3.1 договору у такій редакції: Ціна договору становить 3305684,00 грн., в т.ч. ПДВ 550947,33 грн. На 2011 рік 2998190,00 грн. з урахуванням ПДВ, на 2012 рік - 307494,00 грн. з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.1.2. договору, строк його дії продовжено до 31.12.2012 року.

П. 4.1. договору сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3) або попередньої оплата, яка здійснюється на підставі Постанови КМУ від 27.12.2001 р. №1764 на термін не більше 3 місяців. Вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за виконані підрядником роботи визначається на підставі нормативних витрат трудових та матеріальних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін і тарифів, які підтверджені платіжними документами (п. 4.2. договору). Вартість тимчасових будівель і споруд визначається за кошторисом у разі, якщо вони передбачені проектом організації будівництва (п. 4.3. договору). Вартість заготівельно-складських витрат визначається за відсотковими показниками, рекомендованими Мінрегіонбудом. Замовник компенсує підряднику затрати з утилізації будівельного сміття (п.п. 4.5, 4.6 договору).

У п. 4.6. договору закріплено, що замовник щомісячно приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно п. 4.7. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Даний пункт договору сторони підписали із застереженнями, що такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

При цьому судом першої інстанції звернуто увагу, що зазначений пункт договору не містить застереження, що такі умови фінансування змінюють визначений сторонами у п. 4.1. та п. 4.6 договору порядок щодо строків розрахунків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно підписаних у двосторонньому порядку без застережень актів виконаних робіт за грудень 2011 року позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято виконаних за договором № 1 роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області" від 18.11.2011 р., робіт на загальну суму 2991859,20 грн.

Таким чином, з урахуванням таких встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання позивачем підрядних робіт за договором підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані позивачем роботи у повному обсязі відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ст.ст. 838, 853, 859, 887 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини договору підряду, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу за виконані позивачем підрядні роботи в розмірі 2092402,20 грн., яка визначена, як загальна сума виконаних та прийнятих відповідачем робіт у розмірі 2991859,20 грн. за відрахуванням суми сплаченої відповідачем у розмірі 899457,00 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 62772,06 грн., суд першої інстанції виходив з того, що річні у розумінні Закону не являються штрафними санкціями, а є передбачене законом способом захисту кредитора його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 1 від 18.11.2011 року, місцевий господарський суд визнав правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 62772,06 грн., оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та підтверджені наданим до матеріалів справи розрахунком.

В частині заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 25000,00 грн. адвокатських витрат, суд першої інстанції відмовив в її задоволенні, оскільки матеріали справи не містять договору з адвокатом та належних і допустимих доказів перерахування зазначеної суму з відповідним призначенням платежу на банківський рахунок адвоката чи доказів сплати таких сум готівковим порядком.

З висновками викладеними в рішенні суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою між сторонами по справі склалися підрядні відносини з виконання робіт з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області" на умовах договору № 1 від 18 листопада 201.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно підписаних у двосторонньому порядку без застережень актів виконаних робіт за грудень 2011 року позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято виконаних за договором роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області" на загальну суму 2991859,20 грн.

Стаття 854 Цивільного кодексу України передбачає порядок оплати роботи. Згідно ч. 1 цієї норми права, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Зазначені норми права кореспондуються із положеннями п.п. 4.1., 4.6. укладеного договору № 1 від 18.11.2011 року.

Так, п. 4.1. передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3) або попередньої оплата, яка здійснюється на підставі Постанови КМУ від 27.12.2001 р. №1764 на термін не більше 3 місяців. Вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за виконані підрядником роботи визначається на підставі нормативних витрат трудових та матеріальних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін і тарифів, які підтверджені платіжними документами (п. 4.2. договору). Вартість тимчасових будівель і споруд визначається за кошторисом у разі, якщо вони передбачені проектом організації будівництва (п. 4.3. договору). Вартість заготівельно-складських витрат визначається за відсотковими показниками, рекомендованими Мінрегіонбудом. Замовник компенсує підряднику затрати з утилізації будівельного сміття (п.п. 4.5, 4.6 договору).

Згідно п. 4.6. договору замовник щомісячно приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Дослідивши ці умови договору, колегія суддів зазначає, що вони кореспондуються із положеннями п. 4.1. у частині строків оплати етапів виконаних робіт на підставі підписаного у двосторонньому порядку акту виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3).

Відповідно до п. 4.7. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів.

При цьому, зазначений пункт договору не містить застереження, що такі умови фінансування змінюють визначений сторонами у п. 4.1. договору, положення якого щодо строків розрахунків кореспондуються із положеннями п. 4.6. договору, - порядок розрахунків чи звільняють відповідача від обов'язку виконання зобов'язання з розрахунків за виконані етапи робіт за договором підряду.

Разом з цим, у п. 4.8. договору сторони передбачили підставу відстрочки оплати виконаних етапів робіт та визначили, що якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані суми.

Однак, матеріали справи не місять жодного доказу виявлення недоліків виконаних позивачем та прийнятих відповідачем у 2011 році робіт. Доказів направлення позивачу відмови від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в зв'язку з недоліками виконаних робіт матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до суду не надано.

Як встановлено судом, етапи виконаних робіт прийнято відповідачем згідно підписаних у двосторонньому порядку актів у грудні 2011 року. Зазначені акти виконаних робіт підписані без будь-яких застережень. Протягом встановленого ст. 852 Цивільного кодексу України строку та станом на момент розгляду справи по суті відповідач претензій за кількістю, якістю, обсягом виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт не заявляв. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на наявність зауважень у обсягах виконаних та прийнятих робіт з посиланням на вимогу від 13.05.2013 року № 770-15/559 Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції.

Отже, твердження відповідача про наявність недоліків виконаних позивачем робіт не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, оскільки вони не містять належного документального обґрунтування.

Інших винятків від встановлених у п.п. 4.1., 4.6. договору строків проведення розрахунків за виконані за договором роботи, укладений між сторонами договір не містить.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо ненастання строків розрахунків за фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем згідно актів виконаних робіт етапи є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач стверджує, що акти виконаних у 2011 році робіт за договором були передані відповідачем для сплати та взяті на облік УДК у Харківському районі. Була підготовлена відповідна документація (реєстр бюджетних фінансових зобов'язань, платіжні доручення. тощо), але внаслідок порушення УДК у Харківському районі ч. 2 статті 49 Бюджетного кодексу України, п.п. 2.14 Наказу Державного Казначейства України № 136 "Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного Казначейства України", платіж не проведено.

Відповідач стверджує, що укладеним між сторонами договором передбачено умови та розрахунки за бюджетні кошти, про що вказано в п. 4.7 договору, яким визначено, що розрахунки за виконання роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Таким чином відповідач вважає, що факт підписання проміжних актів виконаних робіт не зобов'язує відповідача проводити оплату, а лише є підставою для оплати при реальному бюджетному фінансуванні.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки, які врегульовані як положеннями укладеного між сторонами договору, так і приписами Цивільного та Господарського кодексів України. До бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими). До відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України. Господарським судом не досліджуються питання щодо бюджетних фінансування (субвенцій), в тому числі відповідність умов щодо тримання бюджетних коштів на виконання зобов'язань, фінансування договірних відносин, залежність суб'єкта господарювання від такого фінансування.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, тому що це не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних позивачем робіт, оскільки в разі відсутності коштів для сплати зазначених робіт відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання робіт з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати об'єкт "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області".

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Твердження відповідача про неправомірність вимоги про кінцеві розрахунки за договором є безпідставними, оскільки предметом позовних вимог є вартість фактично виконаних та прийнятих у 2011 році робіт.

Отже, оскільки факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (відповідачем) за договором підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.

Таким чином вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 2092402,20 грн., яка визначена, як загальна сума виконаних та прийнятих відповідачем робіт у розмірі 2991859,20 грн. за відрахуванням суми сплаченої відповідачем у розмірі 899457,00 грн., правомірно визнані судом першої інстанції законними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім іншого позивач просив стягнути з відповідача 62772,06 грн. 3% річних.

Як вбачається зі змісту пункту п. 4.7. договору підряду, такий містить застереження, що визначені умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

Разом з цим, суд зазначає, що предметом позовних вимог у сумі 62772,06 грн. - є стягнення з відповідача 3% річних, які у розумінні Закону не є штрафними санкціями

Аналогічна позиція міститься в п. 4 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів" N 10-1390/0/4-12 від 27.09.2012 року згідно якого на відміну від процентів як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз правових норм, зокрема статей 536, 549, частини другої статті 625 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено (постанова від 6 червня 2012 р. № 6-49цс12).

Крім цього згідно п. 3 інформаційного листа Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" N 01-06/1626/2011 від 21.11.2011 р. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. При цьому положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010 N 4/719). З висновками Вищого господарського суду України погодився й Верховний Суд України, який за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду залишив її без змін (постанова Верховного Суду України від 08.11.2010 р. N 4/719).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 62772,06 грн.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, як це зазначено у статті 33 ГПК України, і яка зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. у справі № 922/1654/13

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 27.05.13 р. у справі № 922/1654/13

залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2013

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.