Постанова № 32883520, 30.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 922/938/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Кравець Т.В., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Мельник В.В. (дов.№14-327 від 16.03.2012 року)

відповідача - Дерев'янко Д.В. (дов. № 30 від 19.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (вх. №1505Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року у справі №922/938/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с. Подвірки

про стягнення 109413565,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року у справі №922/938/13-г (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 92215548,25 грн. основного боргу, 2008352,93 грн. 3% річних, 369231,06 грн. інфляційних витрат та 59498,10 грн. судового збору. В стягненні 7455345,19 грн. пені та 7365088,38 грн. штрафу відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 р. у справі № 922/938/13-г в частині стягнення з ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 38206,61 грн. процентів річних, 369231,06 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 р. у справі № 922/938/13-г залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат, позивачем в порушення ст. 625 Цивільного кодексу України, не враховано дефляційних процесів за травень - листопад 2012 року та лютий 2013 року. Також, посилається на невірний розрахунок 3% річних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 02.07.2013 року.

10.06.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4788).

У зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Кравець Т.В., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 02.07.2013 року оголошено перерву до 18.07.2013 року.

17.07.2013 року від відповідача надійшов уточнений контррозрахунок інфляційних втрат за договором №108/12ПР від 24.01.2012 року (вх.№5969).

У судовому засіданні 18.07.2013 року оголошено перерву до 23.07.2013 року.

У судовому засіданні 23.07.2013 року оголошено перерву до 30.07.2013 року.

30.07.2013 року від позивача надійшли додаткові матеріали по справі (вх. №6378).

У судовому засіданні 30.07.2013 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 369231,06 грн. інфляційних втрат та просив прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 р. у справі № 922/938/13-г залишити без змін. Також, представник відповідача відмовився від вимог апеляційної скарги в частині скасування рішення господарського суду Харківської області щодо стягнення 3% річних.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 р. у справі № 922/938/13-г - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.01.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» (покупець) було укладено договір №108/12-ПР про закупівлю природного газу (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Відповідно до п.1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 505000,00 тис. м. куб.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1961813900,00 грн., крім того ПДВ -30865600,00 грн., разом з ПДВ 1992679500,00 грн. (п.3.1 договору).

Згідно до п.10.1. договору він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі у одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2012 року, і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2012 року до договору про закупівлю природного газу від 24.01.2012 року №108/12-ПР сторони погодили, викласти п.1.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої продавець передає в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 149374,00 тис. куб. м.

Відповідно до п.2 зазначеної додаткової угоди сторони погодили з 01.07.2012 року викласти п.3.1 договору в іншій редакції, згідно якого ціна договору складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї угоди становить 580285127,72 грн., крім того ПДВ -12429742,84 грн., разом з ПДВ -592714870,56 грн.

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що протягом січня - червня 2012 року продавець передав, а покупець прийняв імпортований природний газ на загальну суму 571224267,60 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором про закупівлю природного газу виконав частково та оплатив поставлений газ на загальну суму 479008719,35 грн.

Позивач 06.03.2013 року звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, в якому просив стягнути з ПАТ «Харківська ТЕЦ - 5» 92215548,25 грн. основного боргу, 7455345,19 грн. пені, 7365088,38 грн. штрафу, 2008352,93 грн. 3% річних, 369231,06 грн. інфляційних витрат.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу у розмірі 92215548,25 грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.

Також апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в стягненні 7455345,19 грн. пені та 7365088,38 грн. штрафу, з огляду на наступне.

Так, 16.12.2002 року було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог про нарахування 7455345,19 грн. пені та 7365088,38 грн. штрафу.

За неналежне виконання зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2008352,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 369231,06 грн., які суд першої інстанції визнав обґрунтованими та стягнув з відповідача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 2008352,93 грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на наступне.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період грудень 2012р. - січень 2013р. (тобто, за період, коли індекс інфляції становив 100,2%). В той же час, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором виникла у травні 2012 року, а з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду 06.03.2013 року.

Як свідчать офіційні повідомленням Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у травні, червні та серпні 2012 року становили 99,7%; у липні 2012 року - 99,8%; у вересні 2012 року - 100,1%; у жовтні 2012 року - 100,0%; у листопаді 2012 року та лютому 2013 року - 99,9%. Зазначені показники не були враховані позивачем при розрахунку інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим проведений відповідачем розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (травень 2012 року - лютий 2013 року, тобто на час звернення з позовом до суду), який свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 369231,06 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Тому, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, та, відповідно, апеляційні вимоги відповідача щодо відмови у стягненні з нього інфляційних втрат задоволенню.

Щодо посилання апелянта на нікчемність договору №108/12-ПР від 24.01.2012 року у зв'язку недоведеністю позивачем факту опублікування у встановленому порядку повідомлення про акцепт, колегія судді зазначає наступне.

Позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірену копію повідомлення про акцепт пропозиції №021879, яке було опубліковано у виданні «Вісник державних закупівель» №6 (608) від 13.01.2012 року, розміщеного на офіційному загальнодержавному сайті «Державні закупівлі» www.tender.gov.ua (вх.№6378). Вказані відомості надавалися суду першої інстанції (т.1 а.с. 106-109).

Таким чином посилання апелянта на нікчемність договору №108/12-ПР від 24.01.2012 року є необґрунтованим та неправомірним.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відповідно часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року у справі № 922/938/13-г.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року у справі №922/938/13-г скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 369231,06 грн. інфляційних втрат та 230,32 грн. судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 369231,06 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року у справі № 922/938/13-г залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 26000303921 у ГОУАТ «Ощадбанк» м. Київ, код банку 300465) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р № 26005010050879 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) 3692,31 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписаний 31.07.13р.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Т.В. Кравець

Суддя В.О. Фоміна