Ухвала суду № 32882087, 06.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:120/142/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна І.В. № провадження:22-ц/190/4607/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В. суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О. при секретарі:Востріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_6 про видачу судового наказу, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства на ухвалу Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Чорноморським районним судом АР Крим від 28.01.20123 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 397,94 грн.

В травні 2013 року ПАТ з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства звернулось із заявою про видачу додаткового рішення в частині стягнення судового збору, оскільки суд не вирішив питання щодо стягнення суми судового збору в розмірі 115 грн.

Ухвалою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року Публічному акціонерному товариству з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства про видачу додаткового судового наказу відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання. Вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального законодавства, не врахував, що судовий наказ є формою судового рішення, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, витрати, які понесені стороною на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі видачі судового наказу ухвалення додаткового рішення взагалі неможливо.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням вимог цивільно-процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 96 Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України у п.23 постанови від 23.12.2011 р. №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», відповідно до положень статей 219-221 ЦПК суд має право, не змінюючи суті виданого судового наказу, вирішити питання про виправлення описок та арифметичних помилок, видати додатковий судовий наказ чи роз'яснити його.

Таким чином, додатковий судовий наказ видається з питань передбачених ст.220 ЦПК України.

Оскільки під рішенням в широкому сенсі закон розуміє всі процесуальні документи ухвалені судом, формулювання вимог «ухвалити додаткове рішення» замість «видати додатковий судовий наказ» не є поводом для відмови у розгляді питання.

Висновок суду про те, що у заяві про видачу судового наказу не було заявлено вимог щодо стягнення судових витрат, а тому у суду не було правових підстав для вирішення цього питання, є хибним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а у разі часткового задоволення позову - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналіз цих положень закону свідчить про те, що розподіл судових витрат є процесуальним питанням, яке має вирішуватися за результатами розгляду справи незалежно від клопотання осіб, що беруть участь у справі.

З огляду на таке колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не розглянув питання в порядку встановленому процесуальним законом, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 312 ЦПК України.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст.303,304,307, п.3ст.312Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства задовольнити; ухвалу Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року скасувати та передати питання до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: