Ухвала суду № 32881996, 08.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справа:123/124/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Білоусов Михайло Миколайович № провадження:11-кп/190/443/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куртлушаєв І. Д. ________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О. Суддів -Куртлушаєва І.Д., Дорошенко Т.І. при секретарі -Оруджові Ф.А.о за участю прокурора - Ярошенко Л.Д. обвинуваченого потерпілоїОСОБА_7 ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року стосовно,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ідринське, Ідринський район, АРК, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 23.10.2006 року Красногвардійським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70,69 КК України до 2 років обмеження волі; 2) 13.07.2007 року Ширяєвським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 390, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 3) 25.02.2009 року Красногвардійським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 4) 14.07.2009 року Красногвардійським районним судом за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяця позбавлення волі, звільненого 27 лютого 2012 року по відбиттю терміну покарання, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року ОСОБА_7 визнаний винним у пред'явленому обвинувачені та призначено йому покарання - за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 11 500 грн. матеріальної шкоди та судові витрати в дохід держави в сумі 235 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку ОСОБА_7 20 жовтня 2012 року, приблизно о 14 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 звернув свою увагу на привідкрите вікно вищевказаного будинку. Реалізуючі раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим наміром, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджимання склопакета, за допомогою наявної у нього викрутки, проник до приміщення вищевказаного будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_8, на загальну суму 14 779 грн.

Проте, під час вчинення злочину дії ОСОБА_7 були помічені громадянином ОСОБА_15, а також працівниками міліції, які прибули на місце злочину. ОСОБА_7 з викраденими речами був затриманий працівниками міліції у домоволодіння АДРЕСА_2, куди переліз через паркан намагаючись втекти. Таким чином ОСОБА_7 не зміг розпорядитися викраденим з причини його затримання, у зв'язку з чим, не довів свій злочинний намір до кінця.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок змінити, призначити покарання у вигляді обмеження волі, застосувавши ст. 69 КК України

Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував належним чином, у зв'язку з чим дії обвинуваченого стали носити відкритий характер. Вважає, що його дії носили таємний характер.

Крім того, апелянт стверджує, що судом не враховано його каяття у скоєному, обставини які наштовхнули його на скоєння злочину.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, потерпіла ОСОБА_8 просила вирок суду залишити без змін, прокурора який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його визнано винним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильним.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що його дії треба кваліфікувати як крадіжку, а не як грабіж були предметом перевірки судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Під час судового провадження у суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував, що дійсно намагався скоїти крадіжку з домоволодіння по АДРЕСА_2, але коли проник всередину будинку був виявлений, тому став тікати через вікно, викрадені речі викинув.

Наведені обставини повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме:

- свідок ОСОБА_16 пояснив, що йому зателефонувала сестра і повідомила, що в будинок до тещі заліз злодій. Він разом з батьком приїхали до домоволодіння ОСОБА_8, взявши собою стартовий пістолет. Через вікно побачили злодія який викрадав речі. Зробивши кілька пострілів у повітря вони побачили, що злодій злякався і став тікати через кухонне вікно. У цей момент приїхали співробітники міліції, які затримали його в сусідньому домоволодінні. Частину викрадених речей він викинув, а інша частина була вилучена після затримання.

- свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 пояснили, що того дня вони чергували у складі автопатруля. По рації отримали інформацію, що на АДРЕСА_2 відбувається крадіжка. Під'їхавши до будинку, вони побачили у вікні людину. Коли виходи з домоволодіння були оточені, крикнули щоб злочинець виходив. Після чого злочинець почав тікати з викраденим, але був затриманий.

З урахуванням викладеного дії ОСОБА_7 були розпочаті як крадіжка, але були виявлені та стали помітними іншим особам. У зв'язку з чим, дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, як замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло - правильно.

Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого, як він про це зазначає у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводи апеляційної скарги обвинуваченого, про призначення надмірно суворого покарання, колегія суддів вважає, що ці доводи є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суд, має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги кримінально закону, судом при призначені покарання дотримані.

Суд при призначені покарання врахував особу ОСОБА_7, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно, ступень тяжкості скоєного злочину, який є тяжким, часткове визнання вини, обставин які обтяжують покарання судом не встановлено.

Наведені обставини свідчать, що при призначені покарання судом були дотримані загальні засади призначення покарання передбачені ст. 65 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд призначив достатнє та необхідне покарання обвинуваченому для його виправлення.

Колегія суддів також не знаходить підстав для зміни вироку суду, в частині призначеного покарання, як про це просить обвинувачений в апеляційній скарзі із застосуванням ст. 69 КК України.

Суттєвих порушень вимог кримінально процесуального кодексу, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404 - 405, 407, 418 - 419 КПК України колегія суддів, судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 (трьох) місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

Язєв С.О. І.Д. Куртлушаєв Дорошенко Т.І.