Ухвала суду № 32881990, 06.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:121/3297/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І. № провадження:22-ц/190/4591/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В. суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О. при секретарі:Востріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В квітня 2013 року Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулось з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Вимоги мотивовані тим, що 12.05.2010 року між КРП «ВПВКГ ПБК» та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Умовами договору передбачено, що позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення. Для урахування кількості та вартості наданих послуг, грошей, що надійшли від споживача за надані послуги на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок №707388. Але відповідач не в повному обсязі сплачує за надані послуги, у зв'язку з чим станом на 01.02.2013 року виникла заборгованість 5219,20 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_6 на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» заборгованість по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення в сумі 128,44 грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн., а всього 357,84 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення, відмовити у задоволенні позову. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув суму заборгованості, оскільки її кімната не має санвузлу, водонагрівальних та нагрівальних приладів. Позивач не стежить за станом водо та каналізаційної системи, не проводить планово-попереджувальних та текучих ремонтних робіт. А тому, часто відбуваються витікання води.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 12 травня 2010 року між КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення (арк.8-11).

Згідно п.п.1.3 Договору ВПВКГ ПБК зобов'язується безперебійно, цілодобово або згідно із затвердженими міськими органами влади режимом водозабезпечення з врахуванням санітарно-гігієнічних норм стосовно якості наданої води, надати послуги абоненту і особам, які з ним проживають по централізованому холодному водопостачанню і водовідведенню. Абонент зобов'язується щомісячно до 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем, сплачувати за надані послуги згідно з встановленими тарифами.

Відповідачка зобов'язання по оплаті за надані їй послуги з водопостачання у повному обсязі не виконала і не виконує належним чином до теперішнього часу, у зв'язку з чим, станом на 01 лютого 2013 року у неї виникла заборгованість у сумі 5219 грн. 20 коп. (арк.5-7).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 22, 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року (із змінами) споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно п.3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом №190 від 27 жовтня 2008 року та зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 07 жовтня 2008 року, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (із змінами) розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» про стягнення суми, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка користується послугами з водопостачання, але не в повному обсязі сплачувала спожиті послуги, у зв'язку з чим, з неї підлягає стягненню заборгованість у межах строку позовної давності, тобто з квітня 2010р. Такі висновки є правильними, відповідають фактичним обставинам, знайшли підтвердження у матеріалах справи, та підтверджені наданими позивачем розрахунками.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідачки про безпідставне нарахування їй оплати за послуги водопостачання за даними загальнобудинкового прибору обліку як необґрунтовані.

Пунктом 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

На підставі викладеного та враховуючи, що будинок в якому проживає відповідачка облаштовано загальнобудинковим прибором обліку, а у квартирі відповідачки такий лічильник не встановлювався до травня 2010р., колегія суддів вважає, що нарахування заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за квітень 2010р. за показниками будинкового лічильника здійснені правильно. В подальшому оплата нараховувалася на підставі показників квартирного лічильнику.

Відповідно до наданих розрахунків сума заборгованості (за винятком незначних невеличких помилок у підрахунку плати за внутриквартирним лічильником) виникла внаслідок недоплати за квітень 2010р. до встановлення особистого лічильника, коли норми витрати розраховувалися за показниками внутрибудинкового лічильнику.

З договору між сторонами убачається, що в ньому враховано 50% пільгу по оплаті за водопостачання та водовідведення, а також відсутність будь-яких опалюваних та нагрівальних приладів та санобладнання. Тому посилання на ці підстави є зайвим.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивач своєчасно не стежить за станом водо та каналізаційної системи, не проводить планово-попереджувальних та текучих ремонтних робіт, оскільки скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг позивачем від ОСОБА_6, як такі, що не мають правового значення для даного спору.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити; рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: