Рішення № 32879995, 06.08.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2287/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С.А.

Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів" Доповідач Кодрул М. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенко В.І.

при секретарі: Аліксійчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 травня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вказував, що 05 лютого 2013 року він уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договір № 008104 з додатками. Даний договір був укладений з метою придбання транспортного засобу - трактора МТЗ 892 на суму 165000,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач не має ліцензії для надання будь-яких фінансових послуг з залученням фінансових активів від фізичних осіб, договір лізингу нотаріально не посвідчений, діяльність якою займається відповідач є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить споживачів в оману, тому укладений договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 220 ЦК України і є нікчемним, просив стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" на його користь грошові кошти в розмірі 16500 грн., сплачені на виконання умов нікчемного договору як комісія за організацію договору.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір лізингу відповідає усім вимогам закону, його нотаріальне посвідчення не вимагається, а відповідач мав право на укладення договору, оскільки згідно довідки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФЛ № 1217 від 11.09.2012 року ТОВ " Лізінгова компанія " Автофінанс" має право надавати послуги з фінансового лізингу, договором передбачено, що комісія за організацію даного Договору Лізингоодержувачу не повертається

З такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 05 лютого 2013 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договір № 008104 фінансового лізингу з додатками.. Відповідно до п. 1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор МТЗ-892, зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору, вартістю 165000 грн. у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу ) на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та придбається ним на своє ім'я за договором купІвлі-продажу у продавця автомобіля (п. 4.6 договору).

Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору ( 10% від вартості предмету лізингу та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмету лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку № 1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

12 лютого 2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 16500 грн., як комісію за організацію договору.

Під час слухання справи в суді першої інстанції також установлено, що договір фінансового лізингу укладений з ОСОБА_2, як з фізичною особою, а в апеляційному суді представник позивача підтвердив, що трактор, який позивач мав намір придбати за цим договором, йому потрібний для обробітку власної земельної ділянки.

Таким чином, надання послуг при придбанні товару за оспорюваним договором фінансового лізингу, який укладений на умовах програми „АвтоФінанс" та умовами якого передбачена сплата коштів авансом від фізичної особи протягом року, а також комісії за організацію та оформлення договору, комісії за передачу предмета лізингу, містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим та опосередкованим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії .

Судом встановлено, що ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" необхідної ліцезії не має.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Такою, що вводить споживача в оману є підприємницька практика, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За правилами ч.2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори пивинні бути укладені у письмовій формі.

Проте окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст.806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обгрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України „Про фінансовий лізинг".

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами по справі нотаріально не посвідчено, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" є нікчемним з підстав визначених положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", як такий, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та з підстав визначених ч.1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то судова колегія приходить до висновку про неохідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 16500 грн. сплачених за спірним договором.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповіджача на користь держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" (код ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 16500 (шістнадцять тисяч п"ятсот) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" (код ЄДРПОУ 38104479) на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: