Вирок № 32879778, 08.08.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/3470/13-к

Провадження № 1-кп/592/191/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого-судді Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

за участю прокурора Мошкіна К.О.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого у приватного підприємця ОСОБА_3 водієм, раніше не судимого, -

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

19.02.2013 року близько 05 год. 45 хв. в м. Суми ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-ДЕО Ланос номерний знак НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_4 і з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, по вул. Іллінській в районі будинку №12 перед початком зміни напрямку руху на виконання обгону, знехтував мірами безпеки дорожнього руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, заподіявши згідно висновку судово-медичної експертизи за №456 від 15.03.2013 року тілесні ушкодження у вигляді: «Сполучена травма. ЗТГК, Переломи 4-9 ребер зліва. Закрита травма живота. Розрив лівого купола діафрагми. Травматичний розрив селезінки. Двохсторонній пневмогемоторокс. Забій легень ДН 2 ступеня. Травматичний шок 2 ступеня. Стресова язва 12-ти персної кишки. Закритий перелом 1У пальця лівої кисті. Забій рвані рани обличчя. Вторична залізодефіцитна анемія легкого ступеня», які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, і за цими ознаками кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Керуючи автомобілем ЗАЗ ДЕО Ланос номерній знак НОМЕР_1 ОСОБА_2, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

П.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це не буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

П. 11.3 - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

П. 14.2 в) перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Допущені порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1, 11.3, 14.2в) ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньою-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що йому зрозуміло зміст обвинувачення і повністю підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акту, не заперечуючи, що 19.02.2013 року близько 05 год. 45 хв., керуючи автомобіль ЗАЗ Део Ланос по вул. Іллінський в м. Суми при виконанні обгону маршрутного таксі подивився в дзеркало заднього виду і раптово відбулося зіткнення на зустрічний смузі руху з автомобілем, яким керував потерпілий. Але заперечував, що в цей час виконував трудові обов'язки по перевозу пасажирів як працівник таксі «Сіті», оскільки рухався до вул. Черепіна з метою помити автомобіль, але зупинила автомобіль жінка, оскільки на даху були фішки таксі і погодився її відвезти до вул. Іллінській. Згоден на відшкодування шкоди, але частково, оскільки гроші були потрачені на поновлення автомобіля, моральні збитки визнає частково із-за відсутністю коштів.

Крім визнання обвинуваченим обставин, викладених в обвинувальному акті, його винність підтверджується показами потерпілого, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження, досліджених у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що він дійсно 19.02.2013 року рухався на автомобілі ВАЗ по вул. Іллінський в м. Суми і раптово на зустріч виїхав автомобіль та зіткнувся з його автомобілем. В результаті чого втратив свідомість і тривалий час перебував у лікарні. Збитки не відшкодовані повністю і підтримує свій позов.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 19.02.2013 року о 5 год. 45 хв. був пасажиром автомобіля ЗАЗ-1102, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 і знаходився на передньому пасажирському сидінні. Рухалися по вул. Іллінський м. Суми зі сторони вул. Баумана в напрямку центра міста зі швидкістю 50 км/год. ближче до правого краю проїзної частини. На вулице було темно, рух транспорту не інтенсивним. Раптово в районі школи № 3 помітив, що на їх смугу виїхав зустрічний автомобіль ЗАЗ Део Ланос, швидкість руху приблизно 60 км/год, ОСОБА_5 змінив траєкторію руху правіше і ближче до бордюрного каменя, але уникнути зіткнення не вдалося, так як водій зустрічного автомобіля продовжував рухатися прямо на їх автомобіль. Після зіткнення намагався вийти з машини, але двері були замкнути, а після того як вийшов, то водій зустрічного автомобіля почав кричати та стверджувати, що винні в ДТП. Також перебував на лікарняному, але на госпіталізації поїхати відмовився. Ніякої допомоги винний водій не надавав.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 19.02.2013 року близько 0 5 год. перебувала в м. Суми і було потрібно доїхати до автовокзалу і сіла в таксі ДЕО Ланос служби «Сіті Таксі» і водію заплатила 25 грн., а коли їхали по вул. Іллінській, то помітила, що автомобіль виїжджає на смугу зустрічного руху, поглянула на водія, а він як заснув і не звертає з зустрічної смуги, почала вивертати руля, але зіткнення з автомобілем уникнути не вдалося і автомобіль зупинився. У зв'язку з тим, що поспішала на автовокзал до м. Конотоп, то сіла в маршрутне таксі і зателефонувала в служби таксі, що сталося ДТП. В м. Конотопі зверталася до лікарів з приводу отримання травми. На автомобілі були шашки «Таксі» і сам водій надав її картку для виклику таксі в разі необхідності у подальшому.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи за №381 від 21.03.2013 року в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля ЗАЗ-ДЕО Ланос н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 11.3, 14.2в) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи за №456 від 15.03.2013 року тілесні ушкодження у вигляді: «Сполучена травма. ЗТГК, Переломи 4-9 ребер зліва. Закрита травма живота. Розрив лівого купола діафрагми. Травматичний розрив селезінки. Двохсторонній пневмогемоторокс. Забій легень ДН 2 ступеня. Травматичний шок 2 ступеня. Стресова язва 12-ти персної кишки. Закритий перелом 1У пальця лівої кисті. Забій рвані рани обличчя. Вторична залізодефіцитна анемія легкого ступеня», які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, і за цими ознаками кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

За таких обставин, суд вважає, що формулювання обвинувачення судом визнано доведеним і дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом,якщо спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження..

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду й міри покарання суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, частково відшкодував матеріальні збитки заподіяні його протиправними діями, як особа позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, а тому суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, з випробуванням, але з позбавленням права керування транспортними засобами.

Цивільний позов, заявлений прокурором прокуратуру м. Суми в інтересах держави в особі Сумського обласного фінансового управління казначейства у Сумській області у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в порядку ст. 128 КПК України в розмірі 15 358 грн. 40 коп. з ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі, враховуючи визнання самим відповідачем за позовом, доведеності його вини та відповідно до ст. 1206 ЦК України.

Потерпілим по справі ОСОБА_5 поданий позов до цивільних відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 як роботодавця та Приватного акціонерного товариства СК «Уніка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я та матеріальних збитків підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного та із застосуванням Конституції України, ЦК України, Законом України за № 1961-1У від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та інш.

Цивільний позов від потерпілого про відшкодування моральної шкоди з приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в розмірі 5000 грн. на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1961568 від 11.01.2013 року та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі ст. 128 КПК України стягнути на користь потерпілого ОСОБА_5 у розмірі 5 000 грн., та майнову шкоду, завдану життю та здоров'ю, а саме витрати на лікування в період перебування на стаціонарному лікуванню з 19.02.2013 року по 07.03.2013 року, що документально підтверджується (лікарняним листом та довідкою з лікарні) та фіскальними чеками на придбання ліків в розмірі 10 187 грн., що стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат на посилене харчування в сумі 831 грн. слід відмовити як безпідставну. Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд дійшов наступного висновку. В судовому засіданні достовірно встановлено, що 18.02.2013 року укладено трудовий договір за № 551-13 з між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_2 як водій транспортних засобів виконує керування автомобілем для перевозки пасажирів. Ствердження відповідачів за позовом про те, що 19.02.2013 року близько 05 год. 45 хв. ОСОБА_2 не виконував трудові обов'язки, а лише готував автомобіль до зміни, спростовуються показами свідка ОСОБА_10, яка в цей час була пасажиркою вказаного автомобіля, на якому встановлені шашки «Таксі» та ОСОБА_2 отримав гроші за перевіз даної пасажирки і надав картки з приводу виклику для замовлення виїзду, а крім того, не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191. А тому відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належать роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України. Оскільки в судовому засіданні роботодавець не довів обставину неправомірного заволодіння транспортним засобом з боку ОСОБА_2, то відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню саме з роботодавця - ОСОБА_3 При вирішенні питання розміру моральної шкоди, яку прохає стягнути позивач в розмірі 85 000 грн., суд виходить з фізичних та моральних страждань потерпілого, яких отримав з приводу ДТП, тривалий час як батько 4-х дітей був позбавлений можливості як спілкування з ними так і утримання їх, знаходженням тривалого часу в лікарні і відчуванням неповоротної втрати здоров'я, приймання постійно ліків, втрата життєвого важливого органу примусить постійно проходити переливання крові, для відновлення здоров'я вимушений був звертатися до знайомих та друзів позичати гроші у борг, але враховуючи вимоги справедливості та розумності встановлених ст. 22 ЦК України, ані збагачення з приводу отримання пошкодження здоров'я, враховуючи матеріальне становища і відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру моральної шкоди та стягненню на користь позивача в сумі 50000 грн.В іншій частині позову вдмовити.

В частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 6800 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст. 118,120 КПК України та документально підтверджених процесуальних витрат та підлягають стягненню з винної особи - обвинуваченого.

На підставі ст. 118 КПК України стягненню підлягає з ОСОБА_2 витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 1836,00 грн. на користь Сумського відділення при Харьківському НДІСЕ ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 118,128, 373-374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді трьох років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від основного виду покарання ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, якщо він не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:

1. повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

2. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

3. періодично з*являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету Сумської області в розмірі 15 358 грн.40 коп. за лікування потерпілого, які перерахувати на рахунок 3141554470001, МФО 837013, ЄДРПОУ - 37970404, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, код платежу 24060300, ЄДРПОУ суду - 02886462.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та у відшкодування матеріальної шкоди, завданої життю та здоров'ю в розмірі 10 187 грн.29 коп.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса за оплату судово-автотехнічну експертизу в розмірі 1836,00 грн. - одержувач Сумське відділення при ХНДІСЕ, код одержувача 26265196, банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, розрахунковий рахунок - 312257272210463, МФО 837013, ІПН 028831320332. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишити до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми, а обвинуваченим - в цей же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Г.Ю. Корольова