Ухвала суду № 32875554, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/32049/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р.

у справі №2а-124/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу Центральні електромеханічні майстерні

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р., частково задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу Центральні електромеханічні майстерні (далі - позивач) до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач). Визнано неправомірними дії відповідача щодо змінення призначення платежу у відповідності до п.7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» за платіжними дорученнями від 30.07.2008 р. № 2833, від 01.09.2008 р. № 3078, від 28.11.2008 р. № 3886, від 28.11.2008 р. № 725 та від 30.12.2008 р. № 4329. Внесено зміни до податкового повідомлення-рішення від 15.12.2010 р. № 0003491640/0, в частині суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за його несвоєчасну сплату, а саме з 340 546,21 грн. на суму 255 876,09 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 70 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача стосовно питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2010 р. №2009/1640-00178614, згідно висновків якого встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість до бюджету по деклараціях від 20.12.2006 р. №28512, від 16.07.2008 р. №18510, від 15.08.2008 р. №21850, від 22.09.2008 р. №23846, від 17.10.2008 р. №27930, від 19.11.2008 р. №31721, від 17.12.2008 р. №33258, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 р. №0003491640/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340 546, 21 грн. за затримку на 391 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фінансові санкції застосовані до позивача за несвоєчасну сплату податкового боргу з податку на додану вартість згідно декларацій від 20.12.2006 р. №28512, від 16.07.2008 р. №18510, від 15.08.2008 р. №21850, від 22.09.2008 р. №23846, від 17.10.2008 р. №27930, від 19.11.2008 р. №31721, від 17.12.2008 р. №33258.

Сторонами не оспорюється факт подання до податкового органу наведених декларацій і самостійного узгодження позивачем зазначеної в ній суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна, на думку контролюючого органу, сплата підприємством сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань за платіжними дорученнями від 30.07.2008 р. № 2833, від 01.09.2008 р. № 3078, від 28.11.2008 р. №3886, від 28.11.2008 р. № 725 та від 30.12.2008 р. № 4329.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

У ході розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями від 30.07.2008 р. № 2833, від 01.09.2008 р. № 3078, від 28.11.2008 р. №3886, від 28.11.2008 р. № 725 та від 30.12.2008 р. № 4329 відповідач зарахував в рахунок погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

Зважаючи на викладене, а також встановлені у справі обставини, судові інстанції дійшли правомірного висновку, що відповідачем безпідставно платежі за платіжними вказаними дорученнями спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

У той час, зважаючи на той факт, що позивачем лише частково доведено судам неправомірність спірного повідомлення-рішення від 15.12.2010 р. № 0003491640/0, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування фінансової санкції у розмірі 50% за затримку сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість більш 90 календарних днів, на суму 255 876, 09 грн., а відтак позовні вимоги підлягали частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі №2а-124/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.