Ухвала суду № 32875569, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/37324/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.06.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011 р.

у справі № 2а-2600/10/10/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «УКпостач»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011 р., задоволено адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «УКпостач» (далі - позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі - відповідачі). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. №0000202304/0, від 30.12.2009 р. №0000202304/1.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2009 р. з врахуванням матеріалів перевірок, отриманих у ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2009 р. №1588/23-4/30169718/200, згідно висновків яких встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за березень 2009 р. на 97 829. 00 грн. та за квітень 2009 р. - 47 327, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. №0000202304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та квітень 2009 р. на загальну суму 145 156, 00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове від 30.12.2009 р. №0000202304/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем наведених нормативних приписів, стало те що, відповідачем було отримано відповіді на запити про проведення зустрічної перевірки питань правових відносин позивача з ТОВ «Дельта Трейд Плюс», з яких встановлено, що останній є посередником. Постачальниками ТОВ «Дельта Трейд Плюс» є ТОВ «Технопромлюкс» і ТОВ «Юні флор». Як встановлено податковим органом «ТОВ «Технопромлюкс» ліквідовано у зв'язку із визнанням підприємства банкрутом за ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 р. у справі Б15/238-09, свідоцтво платника податку анульовано 16.12.2008 р. ТОВ «Юні флор» не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку із чим державному реєстратору направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано. Крім того, проведеною податковим органом перевіркою не встановлено порушень підприємством вимог податкового законодавства при визначені суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення контролюючим органом позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій при поставленні рішень про задоволення адміністративного позову у даній справі було дотримано вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.06.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011 р. у справі № 2а-2600/10/10/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.