Ухвала суду № 32874523, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/566/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представників відповідача Харченко Р.І.

Ступак Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в справі за позовом приватного підприємства "ОСОБА_5" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.01.2013 № 0000122301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 34440,00 грн. (за основним платежем - 27552,00 грн. та за штрафними санкціями - 6888, 00 грн.) та від 17.01.2013 № 0000612301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 32800,00 грн. (за основним платежем - 26240,00 грн. та за штрафними санкціями - 5560,00 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явилися представники відповідача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області 30.11.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.12.2012 р. № 601/2200-36204946, за результатами якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 р. № 0000122301 та від 17.01.2013 р. № 0000612301.

Відповідно до висновків акту перевірки, на підставі якого були винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем встановлено порушення ПП "ОСОБА_5" положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 26240,00 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 27552,00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ОСОБА_4 є нікчемним і в силу статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акту перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку, органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу товарів від 01 квітня 2011 року № 12, згідно якого Продавець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язується передати Покупцю (ПП «ОСОБА_5») товар відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим договором. (п. 1.1). Товар повинен бути переданий Покупцю в термін до 30 квітня 2011 року. Поставка здійснюється на умовах, визначених в специфікаціях (п.п. 1.4, 1.5 Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування молока здійснювалося силами контрагента позивача, зокрема, із залученням транспорту осіб, у яких здійснювалася закупівля молока. За поясненнями позивача, ним не досліджувалися відносини його контрагента із особами за допомогою яких здійснювалася поставка молока.

На підтвердження виконання умов договору контрагентом позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності, не надав.

З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 правочину ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента останнього, тобто по ланцюгу постачання, а саме акту ДПІ у м. Черкасах від 20.07.2012 № 123/17-417/НОМЕР_3 про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Мевік-2011» за січень 2012 року.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, оцінці при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні підлягати відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладених між ПП «ОСОБА_5» та ФОП ОСОБА_4 правочину, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи, надані ПП «ОСОБА_5» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо придбання товару, а доводи відповідача про порушення ПП «ОСОБА_5» норм ПК України, наведені в акті перевірки, є необґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд:

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в справі за позовом приватного підприємства "ОСОБА_5" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.