Ухвала суду № 32873475, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/66192/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.

у справі №2а-1347/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 р. №0005012305.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, під час якої виявленні порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон «Про РРО»), п.3.2. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, про що складено акт від 26.05.2010 р. №0502/26/58/23/21589758.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 р. № 0005012305 у розмірі 106579,65 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення стало те, що при проведені перевірки позивача встановлено, що розрахункові документи, які роздруковувалися при проведені розрахункових операцій не містять обов'язкових реквізитів, а саме - назви господарської одиниці - «ринок»; перед індивідуальним податковим номером платника ПДВ, не друкуються великі літери «ПН»; не друкується форма оплати (готівка, картка, у кредит, тощо).

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 3 Закону «Про РРО», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює свою діяльність із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (ЕРА 202.05), який належним чином зареєстрований (реєстраційне посвідчення від 06.02.2004 р. № 2658004541), опломбований (довідка від 27.09.2005 р., пломби серії ВВ № 226750, 2226751) та переведений у фіскальний режим роботи.

Відповідно до ст.17 Закону «Про РРО», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Так, наведені положення ст. 17 Закону «Про РРО» не передбачають такого складу правопорушення, як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, на яке робить посилання скаржник.

Відтак, формальна невідповідність фіскальних касових чеків положенням підзаконного акта, у зв'язку із відсутністю назви господарської одиниці, не може ототожнюватися із непроведенням розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, відповідальність за які передбачена п. 1 ст. 17 Закону.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірно скасовано попередніми судовими інстанціями.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. у справі №2а-1347/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.