Ухвала суду № 32873469, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/31640/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011 р.

у справі №2а-12754/10/18/0170

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Вітас»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу «Вітас» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011 р., позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача з невизнання як податкового звіту декларації позивача за серпень 2010 р. з податку на додану вартість, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.01.1994 р. (ідентифікаційний код 20732633), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №431995, взятий на облік в органах державної податкової служби 28.03.2003 р., відповідно до Свідоцтва № 00876748 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Податковим органом 19.05.2010 р. було складено акт № 394/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, підставою для якого стало те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Позивач поштою надіслав до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

У той же час, повідомленням від 21.09.2010 р. № 41711/10/28-4 відповідач повідомив позивача, що надіслана останнім декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року (вх. № 160455 від 17.09.2010 р.) не визнана податковою декларацією у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» зважаючи на те, що в порушення пп.1.1, пп. 1.2 п. 1 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, дана декларація надана підприємством, яке не зареєстроване платником податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутня така підстава, на яку посилається відповідач, як то - те, що декларація подана підприємством, яке не зареєстроване платником податку на додану вартість.

Крім того, наведені контролюючим органом факти було спростовано у ході розгляду справи.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.05.2010 р. № 394/15-2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2010 р. задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до ухвалення судового рішення у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 р. у справі №2а-7269/10/15/0170 адміністративний позов був задоволений: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, оформлене актом від 19.05.2010 р. № 394/15-2, скасовано заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту від 19.05.2010 р. № 394/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Вказане рішення було залишене без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду 17.01.2011 р.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011 р. у справі №2а-12754/10/18/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.