Ухвала суду № 32873467, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К-30806/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Трубіцина Р.М.,відповідача:Шевченко Н.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 р.

у справі № 2а-1773/10/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

та Головного управління державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по РВПП у м. Луганську та стягнення суми податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України в Луганській області (далі-відповідачі) про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по РВПП у м. Луганську та стягнення суми податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 р., уточнені позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо не надання до органу Державного казначейства України висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за вересень 2009 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2009 р. у сумі 4 261 718,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1703, 40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Як платник податку на додану вартість, позивач 16.10.2009 р. подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 4 261 718,00 грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеної у зазначеній податковій декларації, підтверджено довідкою №936/08-3/00210890 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. та з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р., проведеною фахівцями податкового органу 24.11.2009 р.

Перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за вересень 2009 року у сумі 3 083 904 грн. Неможливість підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ у розмірі 1 177 814 грн. пов'язана з неотриманням відповідей на запити щодо підтвердження податкового кредиту за лютий 2009 року по основних постачальникам позивача - ТОВ «Новабуд- XXI століття» та ТОВ «Інвестмаш».

У зв'язку із тим, що вказана сума бюджетного відшкодування не була відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 зазначеного пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з наведених законодавчих приписів, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення Законом не визначено, зокрема не передбачено такої умови, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету, на що помилково посилається податкова інспекція.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, якими спростовано зазначені доводи відповідача та встановлено, що результати зустрічних перевірок постачальників у ланцюгах поставок товару не можуть впливати на право платника податку отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, контролюючий орган не мав правових підстав для невідшкодування позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 р., з огляду на що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 р. у справі № 2а-1773/10/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.