Постанова № 32865855, 06.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 911/2159/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Янчук В.В., довіреність № 772 від 05.06.2013

від відповідача: Борущак Р.Р., довіреність № 15 від 10.06.2013

Молотай О.М., довіреність № 14 від 10.06.2013

від третьої особи: не з'явилися

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 911/2159/13 (суддя: Подоляк Ю.В.)

за позовом юридичної особи за законодавством Князівства

Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment

до Публічного акціонерного товариства "Ветропак

Гостомельський Склозавод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія

"Nemiroff"

про стягнення коштів, визнання неправомірними дій та

заборону вчинення дій.

ВСТАНОВИВ:

Юридична особа за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment звернулася до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" 3 809 117,00 грн. збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності; визнання неправомірними дій відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу; зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу.

Також від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти належні Публічному акціонерному товариству "Ветропак Гостомельський Склозавод" які знаходяться на його рахунках (згідно переліку зазначеному в даній заяві) в межах суми позовних вимог, та заборонити відповідачу виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2013 по справі № 911/2159/13 заяву юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishmen (Haus Rechsteinr, Stadtle 31, P.O. Box 328,LI -9490 Vaduz, Liechtenstein про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Ветропак Гостомельський Склозавод" в межах ціни позову - 3 809 117,00 грн. В решті заявлених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 року по справі № 911/2159/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що при вирішення питання про забезпечення позову місцевим господарським судом не враховано то, що позивачем належними доказами не обґрунтовано розрахунок суми позовних вимог, а майнові вимоги позивача ґрунтуються на незаконних підставах.

Крім того, апелянт вказує на те, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є неадекватними та необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи було призначено на 30.07.2013 року.

Представник відповідача 30.07.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про здійснення фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі № 911/2159/13 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 розгляд справи відкладено на 06.08.2013.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги здійснюється у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Гончаров С.А., Рєпіна Л.О.

Представник третьої особи в судове засідання 06.08.2013 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату.

Порадившись на місці, заслухавши думку представників сторін, колегією суддів в задоволення даного клопотання було відмовлено у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 06.08.2013 представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" задовольнити, а ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі № 911/2159/13 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі № 911/2159/13 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, подана позивачем заява про забезпечення позову мотивована тим, що після отримання від позивача вимоги про припинення виробництва продукції з використанням торгових марок, права на які належать виключно позивачу, відповідач завідомо знаючи про неправомірність своїх дій, умисно та тривалий час продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виготовлення і розповсюдження (реалізації) продукції з використанням торгових марок групи "Nemiroff" без достатніх на те правових підстав, отримуючи постійно від вказаної діяльності відповідний дохід та, при цьому, не сплачуючи позивачу винагороди (роялті), як єдиному власнику прав на ці об'єкти інтелектуальної власності (позбавляючи позивача права на отримання роялті - винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності).

Враховуючи те, що відповідач в супереч зазначеної заборони продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виробництва та реалізації такої продукції, будучи при цьому обізнаним про розмір роялті, який має сплачуватись власнику за використання у господарській діяльності об'єктів інтелектуальної власності, які належать позивачу та свідомо порушуючи права позивача на належні йому об'єкти інтелектуальної власності, то на думку заявника є реальне та обґрунтоване припущення, що такі дії відповідача можуть ускладнити або зробити неможливим виконання в майбутньому судового рішення у даній справі.

Нормами статті 66 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищенаведене, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що дії відповідача, такі як ухилення від припинення порушення прав позивача на об'єкти інтелектуальної власності після пред'явлення вимоги та подання позову до суду, не реагування на вимоги позивача та не вчинення інших дій, які б свідчили про добровільне виконання ним вимог позивача щодо припинення порушення прав позивача на належні йому об'єкти прав інтелектуальної власності, які полягають у виробництві та реалізації продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff під час прямої заборони на це власника зазначених прав, що підтверджується доданими до матеріалів позовної заяви доказами, зокрема, претензією про заборону щодо порушення прав інтелектуальної власності, вимогою про припинення цих порушень, а також первинними документами за якими відповідач відпускає вироблену ним продукцію з використанням торгових марок групи Nemiroff, дають обґрунтовані підстави щодо існування у відповідача намагання ускладнити або зробити неможливим виконання в майбутньому судового рішення у даній справі.

Також слід зазначити, що вибраний позивачем захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

За таких обставин, дослідивши подані позивачем до суду докази, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач навів достатньо обґрунтоване припущення для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, оскільки наведені вище обставини дають підстави для висновку про те, що невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем належними доказами не обґрунтовано розрахунок суми позовних вимог, а майнові вимоги позивача ґрунтуються на незаконних підставах, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки дані питання відповідно до ст. 84 ГПК Україна встановлюються у рішенні суду.

Водночас, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо заборони відповідачу виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, задовольнивши вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishmen, суд фактично вирішить спір між сторонами, що є недопустимим.

Крім того, застосування заходів судового захисту (примусу), котрі позивач просить суд застосувати до відповідача має відповідати наявним порушенням, які встановлюються судом під час розгляду справи та вирішення спору по суті.

З огляду на вищезазначене та враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, що є предметом спору, не реагування відповідачем на письмові вимоги позивача, то місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення поданої позивачем заяви в частині необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, так, як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню. В решті заявлених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та недоцільність.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2013 року по справі № 911/2159/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2159/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Гончаров С.А.

Рєпіна Л.О.