Рішення № 32857271, 06.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 914/2257/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА», м. Київ, до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Львів, про: відшкодування шкоди в розмірі 6 612,97 грн. Суддя М.М. Синчук при секретарі О. ГринчишинЗа участю представників:позивача:Не з'явився. відповідача:Квіткін Ю. М.- довіреність 02.01.2013р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» до Приватного акціонерного товариства «Галичина» про відшкодування шкоди в розмірі 6 612,97 грн. Ухвалою від 10.06.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.06.2013 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу 6 612,97 грн., виплачених позивачем потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В судове засідання 25.06.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вимоги ухвали суду не виконав.

В судове засідання 25.06.2013 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Надав відзив на позовну заяву, в якому щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначає, що відповідач не є відповідальною особою за заподіяний збиток, оскільки, особа винна у ДТП не перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні 25.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2013 р.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вимоги ухвали суду виконав частково. Надав письмові пояснення в яких обґрунтовує подання позовної заяви до ПАТ «Галичина» як до страхувальника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі, щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі.

В судовому засіданні 31.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 06.08.2013 р.

В судове засідання 06.08.2013 р. представник позивача не з'явився, через канцелярію господарського суду Львівської області 31.07.2013 р. подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника в судовому засіданні у зв'язку із перебуванням представника у відпустці, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 06.08.2013 р. представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі, щодо заявлених позовних вимог заперечив.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.10.2008 р. у м. Києві на проспекті Червонозоряному, 17 сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «ГАЗ» (д.р.н. ВС3474ВС), що є об'єктом страхування відповідно до Договору обов'язкового страхування наземних транспортних засобів ВС/0114193 від 04.09.2008 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» - позивачем та ЗАТ «Галичина» (страхувальником) - відповідачем, під керуванням Гавриленка Андрія Євгеновича та транспортного засобу «Шевролет» (д.р.н. АА1873СІ), під керуванням Соловйова Євгена Вікторовича.

Як убачається з довідки виданої ДАІ ГУМВС України в м. Києві та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2008 р., вище зазначене ДТП відбулось з вини автомобіля ГАЗ» (д.р.н. ВС3474ВС), під керуванням Гавриленка А.Є., який порушив п. 10.1., п. 2.9. Правил дорожнього руху України, та якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. В постанові суду вказано, що Гавриленко Андрій Євгенович під час вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння.

08.10.2008 р. до позивача надійшло повідомлення №Д-5151 про випадок з ОСЦПВ від страхувальника - ЗАТ «Галичина» про настання страхового випадку по договору страхування.

23.12.2008 р. до позивача надійшло повідомлення №Д-5151 від потерпілого - Соловйова Євгена Вікторовича про страховий випадок з ОСЦПВ.

29.04.2010 р. Соловйовим Євгеном Вікторовичем подано позивачу заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно зі страховим актом (попередній) №1589 від 28.05.2010 р. та Звітом №3669 ТОВ «Естімейт» від 04.03.2009 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку в результаті його пошкодження в ДТП складає 8 547,57 грн. з ПДВ, 7 122,98 грн. без ПДВ.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 612,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5282 від 03.06.2010 р., №5283 від 03.06.2010 р., №5284 від 03.06.2010 р.

26.08.2011 р. позивач направив відповідачу претензію вих. №2751/0/17-11 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Згідно п. 2 Договору обов'язкового страхування наземних транспортних засобів ВС/0114193 від 04.09.2008 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» - позивачем та ЗАТ «Галичина» (страхувальником) встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу 6 612,97 грн., за винятком франшизи - 510,00 грн., виплачених позивачем потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з поштової відмітки на поштовому конверті, позивачем направлено позовну заяву з додатками до суду 28.05.2013 р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено Договір обов'язкового страхування наземних транспортних засобів ВС/0114193 від 04.09.2008 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» - позивачем та ЗАТ «Галичина» (страхувальником) автомобіля «ГАЗ» (д.р.н. ВС3474ВС), що є об'єктом страхування, згідно із зазначеним договором страховик зобов'язувався відшкодувати шкоду, завдану внаслідок настання страхового випадку. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України" від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, транспортний засіб «ГАЗ» (д.р.н. ВС347ВС), належить на праві власності ЗАТ «Галичина», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, яке і було страхувальником по Договору обов'язкового страхування наземних транспортних засобів ВС/0114193 від 04.09.2008 року та не заперечується відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено страховий акт №1589 від 28.05.2010 р., згідно якого вартість матеріального збитку в результаті пошкодження в ДТП складає 8 547,57 грн. з ПДВ, 7 122,98 грн. без ПДВ., франшиза 510,00 грн.

Згідно з ч.18 ст.9 Закону України "Про страхування" франшизою є частина збитків, що не відшкодується страховиком згідно з договором страхування. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "). Відповідно до Полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів ВС/0114193 від 04.09.2008 року, в межах якого відповідач є відповідальною особою за завдані збитки, розмір франшизи становить 510,00 грн., тобто відповідач несе цивільно-правову відповідальність за застрахованим автомобілем в розмірі вартості відновлювального ремонту, за винятком 510,00 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому - Соловйову Євгену Вікторовичу в розмірі 6 612,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5282 від 03.06.2010 р., №5283 від 03.06.2010 р., №5284 від 03.06.2010 р.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 38.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено судом, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2008 р., вище зазначене ДТП відбулось з вини автомобіля ГАЗ» (д.р.н. ВС3474ВС), під керуванням Гавриленка А.Є., який порушив п. 10.1., п. 2.9. Правил дорожнього руху України, та якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. В постанові суду вказано, що Гавриленко Андрій Євгенович під час вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування 03.06.2010 р., відтак перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 04.06.2010 р. та закінчився 04.06.2013 р., суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається із матеріалів справи, та згідно поштової відмітки на поштовому конверті, позивачем направлено позовну заяву з додатками до суду 28.05.2013 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування, в розмірі 6 612,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 51, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (адреса: 80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, ідентифікаційний код 25553579) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11; ідентифікаційний код 31241449) 6 612,97 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.