Рішення № 32857267, 31.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2013 р. Справа № 914/2228/13

За позовом: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м. Трускавець,до відповідача:Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська,про: стягнення заборгованості в сумі 9 554,85 грн. Суддя М. М. Синчук При секретарі Гринчишин О. За участю представників:позивача:Кузик М.Р. - довіреність №39 від 17.10.2012 р.відповідача:Чапляк І.Р. - довіреність від 17.07.2013 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 8 798,32 грн. Ухвалою суду від 07.06.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.06.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №107-08 від 05.08.2010 р. своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 529,68 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в розмірі 268,64 грн.

В судове засідання 18.06.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду, через канцелярію суду, надав Витяг з ЄДРПОУ та заяву про збільшення розміру позовних вимог № 1034 від 14.06.2013р., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі та експлуатаційних витратах у розмірі 9 286,21 грн. та пеню в розмірі 268,64 грн. До заяви долучив докази надсилання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу.

В судове засідання 18.06.2013 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

В судовому засіданні 18.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2013 р.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник відповідача з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розстрочку виконання рішення суду, просить суд позовні вимоги задоволити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 9 286,21 грн., в частині інших позовних вимог відмовити. Крім того, просить суд розстрочити рішення суду на 3 місяці рівними частинами, починаючи з серпня 2013 р., у зв'язку із складним матеріальним становищем підприємства. Доказів перебування підприємства відповідача у складному фінансовому становищі та наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим суду не надано.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.08.2010 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (орендодавець) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (орендар) укладено договір оренди №107-08 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець (позивач у справі) зобов'язується передати, а орендар (відповідач у справі) прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - майно): нежитлове приміщення загальною площею 23,6 кв.м., вартістю 21 264,88 грн, розміщене в будівлі філії Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна», на 1 поверсі, згідно з поверховим планом (Додаток №1), за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 33, для розміщення аптечного пункту.

На виконання умов Договору, майно було прийняте орендарем (відповідачем) згідно Акту приймання-передавання майна від 20.08.2010 р. (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за користування майном є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п. 2.2. Договору плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою директорів Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», і становить 1 770,00 грн. без ПДВ за місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ.

Згідно Додаткової угоди №156-07 від 01.07.2011 р. до Договору сторони домовились п. 2.2. Договору викласти в наступній редакції: плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою директорів Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», і становить за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. - 1 250,80 грн. без ПДВ на місяць, за період з 01.09.2011 р. по 04.07.2013 р. - 1 770,00 грн. без ПДВ за місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Згідно Додаткової угоди №107-11 від 01.09.2011 р. до Договору сторони домовились п. 2.2. Договору викласти в наступній редакції: плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою директорів Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», і становить за період з 01.09.2011 р. по 31.01.2012 р. - 1 252,37 грн. без ПДВ на місяць, за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2012 р. - 984,32 грн. без ПДВ за місяць, за період з 01.06.2012 р. по 04.07.2013 р. - 1 475,00 грн. без ПДВ на місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.7. Договору обов'язок орендаря зі сплати плати за користування майном виконується шляхом щомісячної, до 10 числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п. 2.2. цього Договору.

Згідно довідки про надходження коштів від Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» за період з 05.08.2010 р. по 30.04.2013 р. по Договору відповідачем було сплачено 55 157,56 грн. орендної плати, остання дата платежу - 09.04.2013 р. згідно рахунку №4055 від 01.12.2012 р.

17.04.2013 р. на адресу відповідача позивачем направлено лист-претензію №623 з вимогою погасити суму заборгованості по орендній платі, що виникла по Договору №107-08 від 05.08.2010 р. у розмірі 6 485,36 грн.

Відповідно до п. 2.8. Договору орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати (на утримання та експлуатацію приміщень, на електроенергію, теплову енергію, воду та каналізацію, послуги радіо, утримання пожежної сигналізації, вивіз сміття, дизинсекцію, утримання ліфтів, підйомників та інше) відповідно до розрахунку експлуатаційних витрат (Додаток №2) шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку (його факсокопії): до 10 числа поточного місяця - якщо сума таких витрат визначена у розрахунку експлуатаційних витрат, до 10 числа наступного місяця - якщо сума таких витрат визначається згідно з показниками лічильників.

13.05.2013 р. між сторонами у справі підписано та скріплено печатками сторін Угоду №016-06 про розірвання Договору оренди №107-08 від 05.08.2010 р.

13.05.2013 р. між сторонами у справ підписано Акт приймання-передавання майна, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно у такому складі: нежитлове приміщення загальною площею 23,60 кв.м., розміщене в будівлі філії Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна», на 1 поверсі, згідно з поверховим планом (Додаток №1), за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 33.

Проте, всупереч положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендних та експлуатаційних платежів, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість зі сплати орендних платежів та експлуатаційних послуг в розмірі 9 286,21 грн., а також нараховано пеню в розмірі 268,64 грн.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В судовому засіданні 31.07.2013 р. представник відповідача підтримав, подану через канцелярію суду 31.07.2013 р., заяву про розстрочку виконання рішення суду, позовні вимоги визнав частково, а саме в розмірі 9 286,21 грн., в частині інших позовних вимог просить суд відмовити. Крім того, просить суд розстрочити рішення суду на 3 місяці рівними частинами, починаючи з серпня 2013 р., у зв'язку із складним матеріальним становищем підприємства. Доказів перебування підприємства відповідача у складному фінансовому становищі та наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим суду не надано.

Представник позивача заперечив щодо розстрочки виконання рішення суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму

Як встановлено в судовому засіданні, 05.08.2010 р. між сторонами у справі укладено договір оренди №107-08.

На виконання умов Договору, майно було прийняте орендарем (відповідачем) згідно Акту приймання-передавання майна від 20.08.2010 р. (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за користування майном є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно Додаткової угоди №107-11 від 01.09.2011 р. до Договору сторони домовились п. 2.2. Договору викласти в наступній редакції: плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою директорів Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», і становить за період з 01.09.2011 р. по 31.01.2012 р. - 1 252,37 грн. без ПДВ на місяць, за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2012 р. - 984,32 грн. без ПДВ за місяць, за період з 01.06.2012 р. по 04.07.2013 р. - 1 475,00 грн. без ПДВ на місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.7. Договору обов'язок орендаря зі сплати плати за користування майном виконується шляхом щомісячної, до 10 числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п. 2.2. цього Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В судовому засіданні 31.07.2013 р. представник відповідача визнав заборгованість оплати орендної плати та експлуатаційних платежів за Договором в розмірі 9 286,68 грн., проте доказів сплати зазначеного боргу суду не надав.

Таким чином, уточненні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати та експлуатаційних платежів в розмірі 9 286,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачені штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 2.4. Договору плата за користування майном, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та сплаті орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня за несвоєчасне виконання орендарем цього обов'язку нараховується до моменту його виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене чинним законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши правильність наданого суду розрахунку позовних вимог в частині нарахування відповідачу пені в розмірі 268,64 грн., суд вирішив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково підлягають задоволенню в розмірі 267,68 грн., в решті вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду, суд вирішив наступне.

В пункті 6 статті 83 ГПК України передбачено право суду, постановляючи рішення, відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Як вбачається із заяви відповідача, він обґрунтовує неможливість виконання судового рішення важким фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів.

Проте, вказані обставини не є такими, що відповідають визначеним в ст.121 ГПК України обставинам при яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Останнім також не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для відстрочки виконання рішення в спірному випадку.

Фактично обставини, на які відповідач посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З аналізу наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці рівними частинами, починаючи з серпня 2013 р. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (адреса: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5; ідентифікаційний код 13808034) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (адреса: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Біласа, буд. 13; ідентифікаційний код 30322940) 9 286,21 грн. заборгованості з оплати орендної плати та експлуатаційних витрат, 267,68 грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.