Ухвала суду № 32855400, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/914/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 р. адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001021702 від 08.10.2012 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 64 992 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001011702 від 08.10.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб на 44 032 грн. 28 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2011 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Іст Сейл Маркет» укладено договір поставки товару №25/11, за умовами якого позивач придбав запасні частини, спеціальну техніку, вузли, механізми та агрегати.

У період з 10.09.2012 р. по 14.09.2012 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правомірності формування валових витрат за 2011 р. та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Іст Сейл Маркет».

Результати перевірки оформлено актом № 6071/17-2-2538500079 від 21.09.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 176, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження суми ПДВ на 43 328 грн. та завищення валових витрат та, як наслідок, до не перерахування до бюджету 35 225 грн. 82 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У IV кварталі 2011 р. ФОП ОСОБА_2 відніс до складу валових витрат, витрати з оплати вартості товару у сумі 216 638 грн., придбаного у ТОВ «Іст Сейл Маркет», а сплачений у його складі податок на додану вартість в розмірі 43 327 грн. 60 коп. включив до податкового кредиту відповідно до поданої декларації за листопад 2011 р.

Разом з тим, на думку податкового органу, у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за названим контрагентом у зв'язку з наявністю актів про нікчемність правочинів.

Так, відповідно до акту ДПІ у Подільському районі м. Києва ТОВ «Іст Сейл Маркет» відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, згадане підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Терикон Маркет», яке є фіктивним.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0001021702 від 08.10.2012 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 64 992 грн., в тому числі 43 328 грн. за основним платежем та 21 664 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001011702 від 08.10.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб на 44 032 грн. 28 коп., у тому числі 35 225 грн. 82 коп. за основним платежем та 8 806 грн. 46 коп. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 названої статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до витрат операційної діяльності віднесено собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих матеріальних витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність поставки товарів ТОВ «Іст Сейл Маркет».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копію договору № 25/11 від 07.11.2011 р., рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Сама по собі згадана угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові.

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що ТОВ «Іст Сейл Маркет» мало взаємовідносини із фіктивними підприємствами є помилковим.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (ТОВ «Терикон Маркет») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Іст Сейл Маркет».

Так само і невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 06 серпня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.