Постанова № 32855252, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 904/1677/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В. Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційних скарг1) публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2) публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"допублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"про стягнення заборгованостів засіданні взяли участь представники:

- позивача:Шикеринець Р.І.,- відповідача:Борисенко І.С.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ Криворіжгаз" про стягнення 1063245,97 грн. заборгованості з оплати послуг по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011135/П07 від 28.09.2011 року та нарахованих на цю заборгованість 84817,25 грн. пені, 82602,36 грн. - 7% штрафу, 10331,29 грн. - інфляційних втрат та 34646,73 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10331,28 грн. інфляційних втрат, 34646,73 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22164,48 грн. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в стягненні пені, суд першої інстанції мотивував пропуском строку позовної давності для стягнення спірних сум. Відмовляючи в стягненні штрафу, суд відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог з посиланням на те, що застосування одночасно таких санкцій за порушення зобов'язання, як пеня та штраф, що не передбачений умовами договору, є порушенням вимог ст.61 Конституції України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року змінено. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції викладено в новій редакції, відповідно до якої, з відповідача на користь позивача стягнуто 82602,36 грн. - 7% штрафу. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року скасувати в частині відмови в стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені у повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, ПАТ "Криворіжгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року скасувати в частині стягнення 7% штрафу та залишити в цій частині без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 року між позивачем (як газотранспортним підприємством) та відповідачем (як замовником) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011135/П07, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій, а відповідач - зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 5.5 договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Суди встановили, що на виконання умов укладеного договору, відповідач отримав за період з жовтня - грудень 2011 року послуги на загальну суму 1 180 033,69 грн.

В порушення умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отримані послуги своєчасно не виконав, чим заборгував на час звернення позивача до суду 1 063245,97 грн.

Однак, судами було встановлено, що під час розгляду спору, спірна заборгованість була сплачена відповідачем згідно платіжного доручення від 13.03.2013 року, відповідно з чим, суди правомірно припинили провадження в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи та встановлені судами обставини прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення 10331,29 грн. інфляційних втрат та 34646,73 грн. - 3% річних.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій в частині стягнення пені та 7% штрафу виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року порушено провадження у справі №38/904/208/2013 про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року №29/5005/16170/2011.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору і не були встановлені судами під час розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що попередні судові інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК України повно, всебічно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, дійшли поспішних висновків в частині заявлених до стягнення сум пені та 7% штрафу, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими в частині позовних вимог про стягнення пені та 7% штрафу, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В іншій частині оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому мають бути залишені без змін.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі №904/1677/13-г скасувати в частині позовних вимог про стягнення пені та 7% штрафу.

В скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В решті позовних вимог судові рішення з даної справи залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І. Студенець