Постанова № 32855250, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 5023/5366/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2013 року у справі № 5023/5366/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми, -

Встановив:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення, з урахуванням уточнень до позовної заяви, 68100 грн. попередньої оплати, в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 01.04 від 1 квітня 2011 року щодо поставки товару, 340,50 грн. пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5601,11 грн., а також вартості послуг адвоката в сумі 8000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 68100 грн. попередньої оплати, 340,50 грн. пені, 1368,81 грн. судового збору. В частині вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 8000 грн., а також стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5601,11 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2013 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 квітня 2011 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 01.04, відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач приймає окремими партіями та оплачує будівельні матеріали, номенклатура, кількість та ціна якого визначається на підставі усної заявки або телефонограми покупця на кожну конкретну партію товару та відображається в накладній на дану партію.

Відповідно до п. 4.2 договору за усною домовленістю сторін можлива повна або часткова передоплата конкретної партії товару. В такому випадку строк поставки даної партії обумовлюється додатково за усним погодженням сторін.

Згідно п. 5.1 договору відповідач здійснює поставку чергової партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки на дану партію. За усним погодженням сторін строк поставки конкретної партії товару може бути змінений.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар в загальній сумі 68100 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а 24 грудня 2012 року направив на адресу відповідача заявку (отриману останнім 2 січня 2013 року) на будівельні матеріали на загальну суму 76985 грн.

Оскільки зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару у визначений договором строк відповідачем не виконані, а претензія позивача від 5 вересня 2012 року про повернення суми передоплати залишена без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Встановивши зазначене, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 509, 525, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 68100 грн.

Разом з тим, на підставі ст.ст. 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання поставки оплаченого позивачем товару з 6 січня 2013 року, враховуючи умови п. 9.8 договору щодо сплати неустойки в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару, судом задоволено й вимогу стосовно стягнення пені в сумі 340,50 грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд, враховуючи положення ст.ст. 536, 1054-1056 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки сторонами у договорі розміру таких відсотків не встановлено, як не встановлено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами за договором купівлі-продажу й чинним законодавством.

У стягненні витрат на оплату вартості послуг адвоката в сумі 8000 грн. судом відмовлено з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували такі витрати.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведений факт існування усної заявки або телефонограми щодо поставки товару за договором та отримання її відповідачем, що вказує на відсутність у відповідача зобов'язання з поставки товару позивачу та безпідставність заявленого позову.

Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, про існування факту здійснення позивачем усної заяви на поставку товару за договором купівлі-продажу свідчить перерахування ним відповідачу суми попередньої оплати в розмірі 68100 грн. платіжними дорученнями № 2487 від 16 вересня 2011 року, № 122 від 11 жовтня 2011 року, № 197 від 4 листопада 2011 року (т.с. 1 а.с. 16-18), а також направлена на адресу відповідача претензія від 5 вересня 2012 року з вимогою щодо повернення суми передоплати та відповідної неустойки в зв'язку з відсутністю поставки товару.

Таким чином, як існування у відповідача зобов'язання з поставки товару, так і факт невиконання відповідачем цього зобов'язання, підтверджені матеріалами справи, що правильно встановлено судом першої інстанції та безпідставно залишено судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, без належної уваги, що призвело до неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та прийняття помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, постанову апеляційного суду у справі не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами чинного законодавства, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вона підлягає скасуванню, тоді як правомірне рішення місцевого суду про задоволення позову в частині стягнення суми попередньої оплати та пені, а також про залишення без задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та витрат на послуги адвоката слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2013 року у справі № 5023/5366/12 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.