Ухвала суду № 32854415, 01.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/113/13 01.08.2013 01.01.2013 01.08.2013

Справа № 22ц/784/489/13 Категорія 6

Судця першої інстанції Батченко О.В.

Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2013 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В. І.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

при секретарі Белевері В.А.,

участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачки - ОСОБА_4,

її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у праві користування майном та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

28 листопада 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування майном та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що їм та третім особам на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_4, на якій розташований їх житловий будинок. Відповідачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1. Поблизу їх будинку відповідачами самовільно побудовано сарай і огорожу, внаслідок чого обмежено право користування та закрито вільний доступ для обслуговування каналізаційного люку мережі каналізації, яка ними була побудована, а тому є їх власністю.

Посилаючись на викладене позивачі просили суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні і обслуговуванні каналізаційної мережі шляхом знесення самовільно побудованого сараю і встановленої огорожі, та стягнути з відповідачів в солідарному порядку за незручності, пов'язані з обмеженням їх прав та законних інтересів, спричинену їм моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2012 року в задоволені позову повністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна вважається самочинним, якщо в діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) забудова проведена чи здійснюється на земельній ділянці, що не буда відведена для цього будівництва; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) забудова проведена з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За змістом ч. 4 ст. 376 ЦК України майно підлягає знесенню як самочинне якщо воно побудоване на земельній ділянці, власник якої заперечує проти визнання на нього права власності за особою, яка здійснила таке будівництво, або якщо таке будівництво порушує права інших осіб.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи земельна ділянка розміром 0.0396 га та 0.0171 га по АДРЕСА_4 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 без виділення часток та визначення їх в натурі відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, зареєстрованих в управління Держкомзему м. Миколаєва 10 листопада 2010 року (а.с.6-9).

На цій земельній ділянці розташований житловий будинок, в якому позивачам на праві власності належить кожному по 33/200 частки цього нерухомого майна (а.с. 5).

За даними бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 2011 року на земельній ділянці по АДРЕСА_4 знаходиться самочинно збудований сарай, що знаходиться в користуванні квартиронаймача, який мешкає АДРЕСА_2 (а.с. 10-15).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві сумісної часткової власності належить по 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи на території земельних ділянок АДРЕСА_4 розміщені інженерні комунікації (каналізаційна та водопровідна мережа), що обслуговує квартири позивачів та відповідачів. Прокладка цієї каналізаційної мережі здійснена самовільно з порушенням будівельних норм та правил, зокрема: п. 2.33, 4.15 СНіП 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні сеті та споруди»; п. 8.57 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». Частина каналізаційної мережі довжиною 6.30-6.50 м проходить по земельній ділянці АДРЕСА_4, що належить на праві власності співвласникам, згідно списку до державного акту, інша частина цієї мережі проходить по земельній ділянці, що належить фонду комунальної власності Миколаївської міської ради (а.с. 169-173).

Згідно до норм ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись за захистом цивільного права, позивачі не надали суду доказів, які б свідчили, що вони є власниками каналізаційної мережі, а також, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6, збудувавши самовільно сарай та огорожу, порушили їх права на користування та обслуговування цієї каналізаційної мережі, внаслідок чого саме до відповідачів необхідно застосовувати такий спосіб захисту порушеного цивільного права як примушування знести зазначені нежитлові споруди.

Надані позивачами на підтвердження своїх прав власності письмові пояснення осіб про будівництво ними каналізаційної мережі та визнання такого факту відповідачами не може підтверджувати факт права власності позивачів на каналізаційну мережу.

Право власності особи на рухоме та нерухоме майно встановлюються тільки правовстановлюючими документами.

Більш того, вказана мережа збудована самовільно, оскільки відсутні документи, що підтверджують правомірність її забудови, зокрема: технічні умови на прокладку каналізаційної мережі за вищевказаною адресою, дозвіл житлово-експлуатаційної контори, що обслуговує дане домоволодіння.

Крім того, за висновками експерта ця мережа збудована з порушенням встановлених будівельних норм і правил.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилко зазначив в рішення, що позивачі є власниками каналізаційної мережі, у зв'язку з чим ці розсуди підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, проте рішення суду підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення розсуди суду, що позивачі є власниками каналізаційної мережі.

Керуючись ст. ст. 309, 316 УПК України, колегія судців.

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2012 року змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення розсуди суду, що позивачі є власниками каналізаційної мережі, яка проходить по території земельних ділянок по АДРЕСА_4.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді