Ухвала суду № 32854417, 01.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2344/13 01.08.2013 01.08.2013 01.08.2013

Провадження № 22ц/784/2038/13 Суддя першої інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 30 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

1 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Крамаренко Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі Белевері В.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

13 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 24 листопада 2010 року в денний час, перебуваючи на своєму подвір'ї по АДРЕСА_1, безпричинно була облита холодною водою та побита своєю сусідкою ОСОБА_3 В результаті таких протиправних дій їй були спричинені легкі тілесні ушкодження.

На її звернення до правоохоронних органів в порушенні кримінальної справи було відмовлено та запропоновано звернутися до суду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідачки на її користь спричинену їй моральну шкоду, яку вона оцінила в 2000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 54 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, сукупність перелічених умов складає загальні підстави для покладення цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди. Вони є загальними, так як їх наявність необхідна у всіх випадках. Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди необхідна наявність наступних вимог: наявність самої моральної шкоди; протиправні дії особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи, що заподіяла шкоду та негативними наслідками; вини в заподіянні моральної шкоди.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Вимогами ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони є сусідами, між якими на протязі тривалого часу встановилися особисті неприязні стосунки.

24 листопада 2010 року в денний час на подвір'ї позивачки між сторонами виник конфлікт з приводу неналежного утримання домашніх собак з боку ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_3 облила холодної водою позивачку. Ці обставини відповідачка не заперечувала.

Проте, позивачка стверджувала, що під час сварки була побита ОСОБА_3 На підтвердження своїх пояснень надала акт судово-медичного дослідження від 25 листопада 2011 року, з висновків якого вбачається, що у позивачки виявлені тілесні ушкодження у вигляді поверхової рани в області лоба, крововиливів, саднин в області лівої верхньої кінцівки, які утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, в строк і при обставинах, вказаних ОСОБА_2 (а.с.7).

За заявою позивачки від 25 листопада 2010 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області була проведена перевірка зазначеного факту, внаслідок чого 30 листопада 2010 року відмовлено в порушені кримінальної справи, оскільки в діях ОСОБА_3 вбачається склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 6).

Зазначені позивачкою обставини підтвердила й свідок ОСОБА_5, яка надавала допомогу ОСОБА_2 відразу після сварки сторін, зазначивши, що остання була вся мокра, засмучена, були сліди побоїв і вона стверджувала, що відповідачка її облила водою і побила.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності протиправної поведінки відповідачки та причинного зв'язку з негативними наслідками такої поведінки, а також вини ОСОБА_3 в заподіянні моральної шкоди позивачці.

Визначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд врахував глибину фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_2 зазнала внаслідок протиправної поведінки відповідачки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно визначився з характером спірних правовідносин.

Твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на, те що її вина не підтверджена в кримінальному провадженні, так як позивачка не зверталася до суду з приводу її обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вибір способу захисту своїх прав та законних інтересів належить позивачці.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 310 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді