Ухвала суду № 32854177, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5303/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» (надалі за текстом - ТОВ «Київтрансбуд») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662250/5276 від 26.03.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 396 557 грн. 75 коп., податкового повідомлення-рішення № 0000672250/5277 від 26.03.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 46 207 грн. 50 коп., податкового повідомлення-рішення № 0000652230 від 26.03.2013 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 000 грн. та податкового повідомлення-рішення № 000038 від 26.03.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб на 1 154 грн. Позивач також просив зобов'язати державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Дарницькому районі») відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в базі даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, в базі АІС аудит включно, але не обмежуючись, об'єкт оподаткування ТОВ «Київтрансбуд» з податку на прибуток при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 436 390 грн., в тому числі, за 1-й квартал 2011 року у сумі 860 195 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі 576 195 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К» та об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 287 278 грн., у тому числі, за січень 2011 року у сумі 39 329 грн., за лютий 2011 року у сумі 85 760 грн., за березень 2011 року у сумі 46 950 грн., за квітень 2011 року у сумі 115 239 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000672250/5277 від 26.03.2013 р., № 0000652230 від 26.03.2013 р. та № 000038 від 26.03.2013 р., а також податкове повідомлення-рішення № 0000662250/5276 від 26.03.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 295 112 грн.08 коп. за основним платежем та на 73 778 грн. 02 коп. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, як правонаступник ДПІ у Дарницькому районі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.02.2013 р. по 19.02.2013 р. посадовцями ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну планову перевірку ТОВ «Київтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 908/2240/34475152 від 26.06.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 135, 164, 167, 168, 176, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), ст.ст. 2, 3, 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, що призвело до заниження податку на прибуток на 317 773 грн., заниження суми ПДВ на 30 805 грн., несвоєчасного перерахування до бюджету 515 грн. податку з доходів фізичних осіб та перевищенню ліміту готівки в касі підприємства на 19 500 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № ДГ-0000015 від 01.06.2007 р. ТОВ «Київтрансбуд» має кредиторську заборгованість перед ПП «Лиски» у сумі 5 500 грн.

На підставі договору № ДГ-0000031 від 01.03.2008 р. у позивача виникла кредиторська заборгованість перед «АБА «Астра» у сумі 11 450 грн. 01 коп.

Згідно договору № ДГ-0000056 від 24.10.2008 р. за позивачем обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ БПК «Рембуд» у сумі 4 304 грн. 01 коп.

За умовами договору № 02/11-09 від 01.11.2009 р. ТОВ «Київтрансбуд» зобов'язане сплатити ТОВ «Контраст» 486 997 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості позивач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Сота-Стар» у розмірі 89 351 грн. 02 коп.

Станом на 31.12.2012 р. ТОВ «Київтрансбуд» не сплатило ТОВ «Топпромтрейд» 30 000 грн. за договором № ДГ-0005635 від 01.11.2007 р.

Відповідно до договору № ДГ-0000013 від 01.05.2007 р. за позивачем обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Торгпромпостач 2006» у розмірі 4 900 грн. 50 коп.

За даними фінансового обліку ТОВ «Київтрансбуд» має заборгованість у розмірі 1 919 грн. 28 коп. перед ТОВ «Укрянбуд» згідно договору № ДГ-0000027 від 01.12.2009 р.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості ТОВ «Київтрансбуд» не перерахувало ПП «Промагроспец» 1 461 грн. за договором № ДГ-0000026 від 01.11.2009 р.

Станом на 31.12.2009 р. позивач має непогашену заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 у сумі 53 379 грн. 01 коп. за договором № ДГ-0000044 від 01.09.2006 р.

Не дивлячись на те, що термін позовної давності за згаданим зобов'язаннями минув, позивач не включив не сплачені контрагентам суми до складу інших доходів підприємства.

У І кварталі 2010 р. ТОВ «Київтрансбуд» включило до складу валових витрат витрати з оплати вартості робіт, отриманих від ТОВ «Дсстрой» у сумі 415 843 грн. 55 коп.

За даними податкової звітності у ІІІ кварталі 2010 р. та у декларації з ПДВ за вересень 2010 р. позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту витрати з оплати вартості робіт за договором, укладеним з ТОВ «Ольтенія Білд» у сумі 274 971 грн. 80 коп., у т.ч. 54 994 грн. 36 коп. ПДВ.

При формуванні витрат у І кварталі 2011 р. та податкового кредиту ТОВ «Київтрансбуд» включило до їх складу 860 195 грн., у томі числі 287 278 грн. 83 коп. ПДВ, витрат з придбання товару у ТОВ «Саоста-Куб», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Липні та серпні 2011 р. позивач відобразив у складі податкового кредиту 10 750 грн. ПДВ, сплаченого у складі вартості товарів ТОВ «ЦС-ТАБ».

Згідно поданої у липні 2010 р. декларації, позивач відніс до податкового кредиту 10 452 грн. 71 коп. за податковою накладною, отриманою від ТОВ «УРС-ЛТД».

У жовтні 2010 р. ТОВ «Київтрансбуд» задекларовано 3 783 грн. 35 коп. податкового кредиту за результатами господарської операції з ТОВ «Радіант-Сервіс».

При формуванні податкового кредиту у травні 2012 р. позивач ключив до його складу 5 818 грн. 67 коп. за податковою накладною, виданою ТОВ «Спецконтракт».

Водночас, свідоцтва платників ПДВ анульовано: ТОВ «Дсстрой» - 11.04.2011 р., ТОВ «Ольтенія Білд» - 06.06.2011 р., ТОВ «УРС-ЛТД» - 07.11.2011 р., ТОВ «Радіант-Сервіс» - 16.05.2011 р.

Крім того, згідно акту ДПІ у Дарницькому районі № 4904/2240/34475152 від 10.10.2012 р. угоди, укладені позивачем із ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Ольтенія Білд» угоди є нікчемними.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.08.2011 р. ТОВ «Саоста-Куб» не знаходиться за податковою адресою і у підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість через нікчемність укладених правочинів.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.12.2011 р. зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ «ЦС-ТАБ» провести неможливо, а укладені товариством угоди мають ознаки нікчемності.

ТОВ «Спецконтракт» не відобразило у складі податкових зобов'язань суми ПДП, отримані за результатами господарської операції з позивачем.

27.11.2012 р. ТОВ «Київтрансбуд» перерахувало 2 919 грн. в якості оплати за авіаквитки за рейсом Київ-Львів-Київ. Однак, у підтвердження цих витрат позивач надав лише електронні квитки. За відсутні посадкових талонів такі витрати мають кваліфікуватись як додаткові блага та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у розмірі 515 грн.

До перевірки позивачем надано видатковий касовий ордер № 19 від 15.07.2011 р., який не містить підпису працівника, що свідчить про порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000662250/5276 від 26.03.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 396 557 грн. 75 коп., в тому числі 317 773 грн. за основним платежем та 78 784 грн. 75 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000672250/5277 від 26.03.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 46 207 грн. 50 коп., в тому числі 30 805 грн. за основним платежем та 15 402 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000652230 від 26.03.2013 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 000 грн. за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; податкове повідомлення-рішення № 000038 від 26.03.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб на 1 154 грн., у тому числі 515 грн. за основним платежем та 639 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За змістом підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 ПК України суми безнадійної кредиторської заборгованості включаться до інших доходів.

У статті 14 ПК України дано визначення термінів, що вживаються у ньому. Розкрито і зміст терміну «безнадійна заборгованість» - це, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № 02/11-09 від 02.11.2009 р. ТОВ «Контраст» зобов'язалось виконати роботи по будівництву об'єкта та надати акти в строк не пізніше ніж 30.11.2009 з правом дострокового виконання, а ТОВ «Київтрансбуд» - оплатити ці роботи протягом 60 календарних днів на підставі акта виконаних робіт.

Таким чином, кредиторська заборгованість ТОВ «Київтрансбуд» перед ТОВ «Контраст» виникла у січні 2010 року та, відповідно, строк позовної давності закінчується у січні 2013 р.

Відповідно до видаткових накладних обов'язок ТОВ «Київтрансбуд» сплатити ТОВ «Сота-Стар» грошові кошти виник у серпні, вересні та листопаді 2011 року, а відтак строк позовної давності закінчується у серпні, вересні та листопаді 2014 року.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0000662250/5276 від 26.03.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 295 112 грн. 08 коп. у зв'язку із заниженням валового доходу внаслідок не віднесення до його складу кредиторської заборгованості перед ТОВ «Контраст» у розмірі 486 997 грн. та ТОВ «Сота-Стар» у розмірі 89 351 грн. 02 коп.

З огляду на наведені правові норми судова колегія також погоджується з правовою позицією окружного адміністративного суду щодо наявності порушень в діяльності ТОВ «Київтрансбуд» в частині не віднесення до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум безнадійної заборгованості перед ТОВ «АБА «Астра», ТОВ БПК «Рембуд», ТОВ «Топпромтрейд», ТОВ «Торгпромпостач 2006», ТОВ «Укрянбуд», ПП «Промагроспец», СПД ОСОБА_2

При цьому, такі висновки не оспорюються і позивачем.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), ст.ст. 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність виконання робіт та поставки товарів ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «УРС-ЛТД», ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Саоста-Куб», ТОВ «ЦС-ТАБ», ТОВ «Спецконтракт».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договорами виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, видаткових накладних, податкових накладних.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі згадані угоди не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Подальші анулювання свідоцтв платників ПДВ не призвели до недійсності укладених угод та не позбавляли правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Помилковим є посиланням ДПІ у Дарницькому районі на той факт, що ТОВ «Спецконтракт» не відобразило у складі податкових зобов'язань суми ПДВ, отримані за результатами господарської операції з позивачем.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окружний адміністративний суд, також, правомірно звернув увагу на той факт, що господарські операції між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Ольтенія Білд» вже були предметом судового дослідження.

За результатами перевірки, оформленої актом ДПІ у Дарницькому районі № 4904/2240/34475152 від 10.10.2012 р., встановлено нікчемність укладених правочинів та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003172240/17345 від 31.10.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р., назване податкове повідомлення-рішення скасовано з огляду на товарність укладених угод.

За змістом пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку віднесено дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді сум грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції 27.11.2012 р. ТОВ «Київтрансбуд» перерахувало ТОВ «Пілот» 2 919 грн. в якості оплати за авіаквитки директора товариства Макаренко В.М. рейсом Київ-Львів-Київ

При цьому, на підтвердження фактичного здійснення витрат та їх зв'язку з господарською діяльністю позивач надавав копії: посвідчення про відрядження, видаткової накладної, електронних білетів, посадкових талонів.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати, понесені позивачем на оплату авіаквитків його працівника, не є доходом у вигляді додаткового блага та не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі за текстом - «Положення») ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 2.6 Глави 2 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з пунктом 2.8 Глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

За приписами пункту 2.9 Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до пункту 5.1 Глави 5 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Згідно пункту 5.2 Глави 5 названого Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Відповідно до пункту 3.5 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

За приписами пункту 3.6 Положення видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткового касового ордера від 15.07.2011 р. з каси ТОВ «Київтрансбуд» видано директору Макаренку В.М. 19 500 грн.

При цьому, згідно довіреності 14.07.2011 р. зазначені кошти призначаються для купівлі основного засобу та їх отримання доручено головному бухгалтеру Мойсієнко Л.В.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 8 у цей же день отримані кошти були сплачені ТОВ «ЦС-ТАБ» в якості оплати за будівельний вагончик.

Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність порушень вимог Положення у діяльності позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 06 серпня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.