Ухвала суду № 32854092, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/360/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Лізинг» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ол-лізинг» (надалі за текстом - ТОВ «Ол-Лізинг») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000732202 від 27.12.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 222 147 грн. 75 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0000722202 від 27.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 936 655 грн. 25 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (надалі за текстом - «Броварська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.11.2012 р. по 04.12.2012 р. посадовцями Броварської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ол-Лізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.09.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 494/222/36301046 від 11.12.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження податку на прибуток на 177 719 грн. та заниження суми ПДВ на 758 525 грн. 07 коп.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У лютому 2012 р. між позивачем та ПП «Гранфіт» укладались усні угоди на надання інформаційно-консультаційних послуг, послуг з організації реклами та юридичних послуг.

На виконання цих договорів сторонами складено акти здачі-прийняття робіт № 84 від 26.02.2010 р. на суму 243 000 грн., у т.ч. 40 500 грн. ПДВ; № 83 від 26.02.2010 р. на суму 120 000 грн., у т.ч. 20 000 грн. ПДВ; № 82 від 26.02.2010 р. на суму 70 000 грн., у т.ч. 11 666 грн. 67 коп. ПДВ, на підставі яких ПП «Гранфіт» виписало податкові накладні.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000001 від 22.11.2010 р., № ОУ-0000002 від 25.11.2010 р., № ОУ-0000003 від 29.11.2010 р. ТОВ «Транс-Термінал» надавались ТОВ «Ол-Лізинг» послуги з розробки проекту фінансування діяльності лізингової компанії, послуги з розробки економічної інформації по кредитуванню лізингової компанії та послуги з аналізу автомобільного ринку України на загальну суму 420 050 грн. 40 коп.

Згідно виданим ТОВ «Транс-Термінал» податковим накладним сума податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями становить 70 008 грн. 40 коп.

Сплачені контрагентам суми позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, акти здачі-прийняття робіт не містять відомостей про одиницю виміру послуг та про загальний обсяг цих послуг, а понесені позивачем витрати не пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, у травні 2010 р. ТОВ «Ол-Лізинг» віднесло до податкового кредиту 366 000 грн. ПДВ, сплаченого у складі вартості товару ТОВ «Автоєвразія».

Однак, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Автоєвразія» анульоване у вересні 2010 р і неможливо провести звірку з питань правових відносин з позивачем.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Броварською ОДПІ прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000732202 від 27.12.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 222 147 грн. 75 коп., в тому числі 177 719 грн. за основним платежем та 44 429 грн. 75 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000722202 від 27.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 936 655 грн. 25 коп., в тому числі 758 525 грн. за основним платежем та 172 130 грн. 25 коп.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), ст. 198 ПК України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність виконання робіт та поставки товарів ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал», ТОВ «Автоєвразія».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договорами виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів № 1512 від 15.12.2009 р., № 1212 від 12.12.2009 р., № 1002 від 10.02.2010 р., № 1/11 від 03.11.2010 р., № 1 від 10.05.2010 р., актів прийому-передачі, рекламних макетів, видаткових накладних, податкових накладних, звіту про оцінку ефективності рекламної кампанії, звіту про дослідження ринку автомобілів, звіту проекту фінансування діяльності лізингової компанії, звіту про діяльність лізингових компаній та стан ринку лізингових послуг, банківських виписок.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі згадані угоди не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Автоєвразія» не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Так само і окремі недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 06 серпня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.