Постанова № 32849023, 05.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2022/13-а

05 серпня 2013 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання дій протиправними і нечинними, скасування вимоги та зобов'язання утриматись від вчинення дій, -ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання протиправними і нечинними дій відповідача щодо прийняття та направлення позивачеві вимоги від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату недоїмки у сумі 1187,53 грн., скасування вимоги від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату недоїмки у сумі 1187,53 грн. та зобов'язання відповідача утриматись від таких дій у подальшому.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером за віком на умовах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII та одночасно здійснює підприємницьку діяльність. На момент виникнення спірних правовідносин, позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. ОСОБА_1 вказала, що в силу положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. Тому, вважає, що стягнення з неї недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-березень 2013 року є безпідставним, дії відповідача щодо винесення та направлення їй вимоги про сплату недоїмки - протиправними і нечинними, оспорювана вимога підлягає скасуванню, а відповідач повинен утримуватися від вчинення таких дій у подальшому.

У судове засідання позивач не прибула. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачем до початку судового розгляду справи подано письмові заперечення, в яких зазначає, що позивач не може вважатись пенсіонером за віком, оскільки пенсію їй надано із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, а саме на умовах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII. Тому відповідач вважає, що позивач не звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання представник відповідача не прибув. У письмових запереченнях зазначив, що розгляд справи просить здійснити за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.11.2012 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, з 01.12.2012 року і дотепер перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.11.2012 року серія НОМЕР_2, копією довідки про взяття на облік платника податків від 28.11.2012 року НОМЕР_3, копією свідоцтва платника єдиного податку від 01.12.2012 року серії НОМЕР_1 (а.с. 35-37).

Крім того, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Сарненському районі та з 02.01.2011 року отримує пенсію за віком, призначену на умовах визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII, що підтверджується копією довідки органу Пенсійного фонду від 02.07.2013 року №21603-24/1, копією пенсійного посвідчення від 23.12.2011 року НОМЕР_4, копією посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю від 10.10.2010 року серії НОМЕР_5 (а.с. 8, 52).

16.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду в Сарненському районі прийнято вимогу №Ф 991 про сплату ОСОБА_1 недоїмки у сумі 1187,53 грн. Згідно повідомлення-розрахунку від 16.05.2013 року сума недоїмки позивача складається із сум несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-березень 2013 року (а.с. 10-11, 48-51).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закон №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 06.08.2011 року) передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, норма, закріплена у даній статті Закону №2464-VI визначає сукупність необхідних умов за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування; є пенсіонером за віком або інвалідом; отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідач у своїх письмових запереченнях посилається на ту обставину, що позивач не може вважатися пенсіонером за віком, оскільки отримує пенсію призначену на пільгових умовах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII, та не досягла 60-річного віку.

Суд зазначає, що принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Водночас, абзацом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-IV.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що чинним законодавством передбачені пільги щодо визначення моменту досягнення пенсійного віку окремими категоріями громадян.

Отже, пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, визначеного частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV.

Оскільки приписи частини 4 статті 4 Закону №2464-VI не дають підстав вважати, що особи звільняються від сплати єдиного внеску лише в разі, коли пенсію за віком їм призначено після досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а решті вимог даної статті позивач відповідає, ОСОБА_1 була звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-березень 2013 року.

Тому, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду в Сарненському районі щодо прийняття та направлення позивачеві вимоги від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату недоїмки у сумі 1187,53 грн. є протиправними. При цьому, суд зазначає, що вимога позивача про визнання таких дій відповідача протиправними та нечинними, в даному випадку, є різними словесними формами вираження одного й того ж самого способу захисту порушеного права. У зв'язку з цим, вимога від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату недоїмки у сумі 1187,53грн. також є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Сарненському районі утриматися від нарахування та стягнення з позивача єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як з особи, яка є пенсіонером за віком та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. В разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, у разі визнання судом неправомірними дій відповідача суд може зобов'язати його утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право позивача.

Водночас, судове рішення не може містити приписів щодо прогнозованих можливих порушень з боку відповідача та зобов'язання його утриматися від вчинення певних дій на майбутнє, оскільки суд не може надавати оцінку діям відповідача, які на момент судового розгляду справи не є вчиненими.

Тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За наведених обставин, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати по справі згідно статті 94 КАС України присуджуються позивачеві відповідно до задоволених вимог, на користь відповідача судові витрати не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Сарненському районі щодо прийняття вимоги від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату ОСОБА_1 недоїмки у сумі 1187,53 грн.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду в Сарненському районі від 16.05.2013 року №Ф 991 про сплату ОСОБА_1 недоїмки у сумі 1187,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17,21 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.