Постанова № 32845816, 30.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року 11:50 № 826/9171/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»до Державної виконавчої служби Українитретя особа без самостійних вимог на предмет споруПублічне акціонерне товариство «БМ Банк»про визнання незаконною та скасування постанови,за участю:

представника позивача: Стециної І.В.

представника відповідача: Бойко О.С.

представника третьої особи: Гринь Р.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.07.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 12868255 від 13.05.2013, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком М.В.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки виконавче провадження підлягало закінченню у зв'язку із визнанням позивача банкрутом та. На думку позивача, після отримання відомостей про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, відповідач не мав права вчиняти інші виконавчі дії окрім винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що позивач не виконав у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження, виконавчий напис, що згідно положень законодавства є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Зазначив, що визнання боржника банкрутом не обставиною, яка виключає відповідальність за невиконання у добровільному порядку виконавчого документу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби від 15.05.2009 відкрито виконавче провадження № 12868255 з примусового виконання виконавчого напису № 615 від 15.04.2009 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гарасюти О.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на адмінбудівлю - адміністративно-побутовий корпус, літера "А", загальною площею 11415,5 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, місто Ірпінь, смт. Коцюбинське, вулиця Меблева, 1-6, а також адмінбудівлю - адміністративний корпус, літера "ВЗ", загальною площею 1413,5 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, місто Ірпінь, смт. Коцюбинське, вулиця Меблева, 1-в, які належать на праві власності ВАТ «Білицька меблева фабрика», ідентифікаційний код 05509300, місцезнаходження: Київська область, місто Ірпінь, смт. Коцюбинське, вулиця Меблева, 1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, задовольнити вимоги ВАТ «БМ Банк» (м. Київ, бульвар Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 33881201) у розмірі 12 030 550,21 грн.

Боржнику запропоновано добровільно виконати виконавчий напис № 615 від 15.04.2009 протягом семи днів з моменту отримання відповідної постанови.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд встановив, що позивач добровільно виконавчий напис нотаріуса № 615 від 15.04.2009 не виконав, борг перед Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» не погашений.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження № 12868255, копії якого наявні в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем здійснювались заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 615 від 15.04.2009, зокрема здійснено опис і арешт майна боржника, проведено оцінку майна.

З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника є факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, які як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчиняв.

13.05.2013 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 12868255, згідно якої з ВАТ «Білицька меблева фабрика» підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 1 203 055,02 грн.

Також 13.05.2013 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що постановою Господарського суду Київської області від 22.08.2011 № Б13/016-10 Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 22.08.2012.

Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» , постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Отже, з правового аналізу вищенаведених норм вбачається, що у зв'язку з тим, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 12868255 у строк встановлений відповідачем добровільно не виконав виконавчий напис нотаріуса № 615 від 15.04.2009, державний виконавець правомірно виніс постанову від 13.05.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому, визнання боржника банкрутом не визначена законодавством як підстава для припинення його обов'язку сплачувати виконавчий збір.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд встановив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться: вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 86, 158, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді К.Ю. Гарник

Б.В. Санін

Повний текст постанови складений 31.07.2013