Рішення № 32831607, 06.08.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/7206/13-ц

№ 2/243/2830/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

при секретарі - Степановій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у ВАТ "Содовий завод" грохотовщиком Райгородоцького крейдяного рудника з 19 січня 1983 року, що підтверджується записами у її трудовій книжці у відповідності до наказу №81 від 19 січня 1983 року про прийняття на роботу, та наказом №459 від 05 листопада 2001 року про звільнення. Підставою звільнення був факт невчасного та не в повному обсязі, а потім зовсім припинення виплати заробітної плати.

На день її звільнення заборгованість по сплаті заробітної плати складала за період з серпня 2001 року по листопад 2001 року у розмірі 99,03 грн., розрахунок по заробітній платі відповідачем здійснений не був, чим порушив вимоги трудового законодавства.

Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою здійснити виплатити їй заборгованість по заробітній платі, але кожного разу отримувала відмову від відповідача з посиланням про неможливість здійснити розрахунок, у зв'язку з відсутністю у підприємства коштів.

Відповідачем були порушенні норми ст. 116 КЗпП, оскільки при звільнення він не здійснив розрахунок з нею. Також, згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» підприємства, установи, організації всіх форм господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату за 1998-2000 рр.,зобов'язанні під час цієї заборгованості по заробітній платі нарахувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 20.12.1997 р № 1427.

У зв'язку з чим, вважає, що відповідач повинен виплатити на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 170,33 грн, а саме з 01 грудня 2001 року по день постановлення судом рішення по справі.

У відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України,відшкодування власником,або уповноваженим органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі,якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 2000,00 грн.З урахуванням наведеного вона звернулася до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.12).

Оскільки наслідки ст. 224 ЦПК України позивачу зрозумілі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Представник відповідача - ВАТ "Содовий завод", в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.(а.с.12,13)

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у ВАТ "Содовий завод" грохотовщиком Райгородоцького крейдяного рудника з 19 січня 1983 року, що підтверджується записами в трудовій книжці у відповідності до наказу №81 від 19 січня 1983 року про прийняття на роботу(а.с.4)

Наказом №459 від 05 листопада 2001 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням, що підтверджується записами в трудовій книжці.(а.с.4 зворот)

Відповідач ВАТ «Содовий завод» неналежно здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно Довідки наданої ВАТ «Содовий завод» № 1-53 заборгованість по заробітній платі складає перед ОСОБА_1 складає 99,03 грн. (а.с.6)

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але їй було повідомлено про неможливість здійснити розрахунок заборгованості по заробітній платі, у зв'язку з відсутністю коштів.

Отже, судом встановлено, що з моменту звільнення та до теперішнього часу позивачці не виплачена заборгованість по заробітній платі, та оскільки в період з серпня 2001 року по листопад 2001 року позивачка знаходилася в трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод», у відповідності до чого сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 99,03 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

При вирішенні питання про стягнення компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу(особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати після звільнення позивача законодавством не передбачено, оскільки відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства провадиться в день звільнення.

Порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб,- у порядку, встановленому ст. 117 КЗпП.

Позивачкою не було надано доказів на підтвердження виплати заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації, не надано жодних доказів помісячної заборгованості по заробітній платі, тому у задоволенні позову про стягнення компенсації за вказаний період слід відмовити.

Вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн., підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

У відповідності до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди " зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ".

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1 а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивачки, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу її життя, але суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень є завищеними та підлягають зменшенню до розміру 500,00 грн, зазначена сума є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. за вимоги майнові характеру та 114,70 грн. за вимоги немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 116, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 4,6 ЗУ "Про судовий збір", ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ст.ст. 4,7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНННОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2001 року по листопад 2001 року у розмірі 99,03 грн. моральну шкоду у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень)

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, ЄДРПОУ 00204895, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. та судовий збір у розмірі 114,70 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв'язку з відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалене і підписане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова